Директор НАБУ Семен Кривонос публічно заявив, що президент Володимир Зеленський не був і не є фігурантом розслідування щодо легалізації 460 мільйонів гривень, пов’язаного з будівництвом елітного котеджного містечка «Династія» у Козині під Києвом. Формулювання пролунало жорстко й без двозначностей — на тлі хвилі політичних спекуляцій, які почали наростати після слідчих дій щодо колишнього керівника Офісу президента Андрія Єрмака.
Заява пролунала під час спільного брифінгу НАБУ та САП і стала фактичною спробою зафіксувати межі кримінального провадження. Для антикорупційних органів це питання давно вийшло за рамки суто слідчої процедури. Справа зачіпає не лише ймовірне відмивання коштів через елітну нерухомість, а й репутаційну стійкість всієї системи влади в умовах війни, коли будь-які корупційні сигнали миттєво стають частиною політичної боротьби.
Кривонос наголосив, що досудове розслідування триває, а слідство перевіряє різні версії щодо можливих зв’язків активів, компаній та окремих учасників схеми. Водночас він відмовився називати конкретні структури, які перебувають у полі уваги детективів. Така обережність демонструє прагнення уникнути передчасних політичних вироків і не перетворити слідство на публічне шоу. За попереднім аналізом «Дейком», саме межа між юридичним процесом і політичним тиском стає головним випробуванням для української антикорупційної системи у 2026 році.
Сама справа вже давно вийшла за межі локального епізоду з елітною забудовою. За версією слідства, кошти на проєкт у Козині могли надходити через складні фінансові механізми, пов’язані з корупційними схемами в державному секторі, зокрема навколо «Енергоатома». У такому контексті розслідування набуває стратегічного значення, адже йдеться не лише про окремі статки чи нерухомість, а про модель виведення та легалізації ресурсів у воєнний період.
Особливу увагу викликає й так званий «оборонний напрям» розслідування, про який окремо згадав Кривонос. Йдеться про перевірку окремих виробників дронів та компаній, пов’язаних із сектором оборонних закупівель. Це один із найбільш чутливих сегментів української економіки під час повномасштабної війни. Будь-які підозри щодо нецільового використання коштів або непрозорих фінансових потоків у цій сфері неминуче виходять за межі внутрішньої політики та впливають на довіру міжнародних партнерів.
Підозра Андрію Єрмаку стала кульмінацією історії, яка розвивалася поступово протягом останніх місяців. Ще наприкінці 2025 року обшуки у тодішнього керівника Офісу президента стали першим сигналом того, що НАБУ готове заходити у найближче політичне оточення глави держави. Після звільнення з посади Єрмак намагався публічно дистанціюватися від корупційного скандалу, наголошуючи на скромності власних активів та переході до роботи у правничій і волонтерській сферах.
Однак сама політична природа цієї справи не дозволяє їй залишатися суто юридичною. Для влади це перевірка здатності демонструвати незалежність антикорупційних інституцій навіть тоді, коли слідство торкається колишніх ключових фігур Банкової. Для НАБУ і САП — тест на витримку та професійну автономію в умовах високого суспільного тиску. Для суспільства — черговий індикатор того, чи може українська система влади проводити очищення без ручного управління та вибірковості.
Публічне відмежування президента від розслідування свідчить і про іншу тенденцію: влада намагається не допустити автоматичного перенесення відповідальності з окремих фігурантів на всю вертикаль управління державою. В умовах війни будь-яке масштабне антикорупційне провадження миттєво набуває геополітичного виміру. Саме тому кожне слово керівників НАБУ та САП зараз працює не лише всередині країни, а й у зовнішньому полі — перед партнерами, донорами та міжнародними інституціями, які уважно стежать за станом верховенства права в Україні.
Подальший розвиток справи залежатиме не від політичних заяв, а від того, наскільки переконливо слідство зможе довести походження коштів, маршрути їх легалізації та роль конкретних осіб у фінансових схемах. Саме це визначить, чи стане історія навколо «Династії» черговим гучним скандалом із розмитим фіналом, чи одним із небагатьох прецедентів, коли антикорупційна система доведе справу до завершення без огляду на статус і політичні зв’язки фігурантів.
