Адміністрація Дональда Трампа офіційно запустила сайт для подачі заявок на «золоту картку» — новий тип прискореної візи, що дає змогу отримати резиденцію США за рекордно короткий термін. Ціна питання — $15 000 за обробку та $1 млн після схвалення. Вашингтон позиціонує програму як інструмент залучення капіталу і зміцнення національної безпеки, але критики називають її «приватизацією імміграції» та різким відходом від принципів рівного доступу.
Вебсайт програми містить символічну картку з портретом Дональда Трампа на тлі американського прапора та його підписом. Уряд заявляє, що після ретельної перевірки DHS заявники зможуть стати постійними резидентами США, отримавши статус EB-1 або EB-2. Процес може зайняти лічені тижні, хоча для окремих країн із високим попитом черги можуть сягати року. Такий підхід демонструє суттєве пришвидшення легальної імміграції для заможних інвесторів.
У програмі передбачено й «корпоративну золоту картку» для компаній, які хочуть релокувати співробітників у США. Умови значно жорсткіші: $15 000 за обробку плюс $2 млн за кожного працівника. Це свідчить про намагання Вашингтона орієнтувати імміграційну політику на бізнес-класи, які можуть «суттєво виграти для Сполучених Штатів». Адміністрація Трампа наголошує, що програма здатна принести країні мільярди доларів.
Найбільш суперечливим компонентом став анонс «платинової картки». Її власники зможуть проживати на території США до 270 днів на рік без сплати податків із доходів, отриманих за кордоном. Вартість — $5 млн плюс $15 000 за оформлення. Навіть попри відсутність гарантій щодо фінальної ціни, охочих уже просять ставати у чергу. Такий крок може створити абсолютно новий сегмент у глобальній податковій мобільності.
Прихильники програми стверджують, що це — революційний спосіб модернізувати імміграційну систему та компенсувати витрати бюджету. На їхню думку, залучення інвесторів, підприємців і висококваліфікованих професіоналів здатне посилити конкурентоспроможність США і водночас підвищити контроль за ризиковими категоріями заявників. Проте критики наголошують, що це створює двошвидкісну імміграцію, де заможні мають пріоритет, а решта — стикається з усе жорсткішими вимогами.
Проблеми рівності доступу ускладнюються тим, що запуск програми відбувається паралельно з масштабними обмеженнями для інших імміграційних категорій. Федеральні органи поставили на паузу розгляд заявок від громадян 19 країн, які перебувають під дією travel ban — переважно африканських та близькосхідних держав. Такий крок різко скорочує легальні шляхи для бідніших заявників, посилюючи дискусії про дискримінаційний характер імміграційної реформи.
Крім того, адміністрація Трампа призупинила ухвалення рішень щодо притулку та розпочала перевірку понад 50 000 заяв, схвалених під час президентства Джо Байдена. Це свідчить про масштабний перегляд гуманітарної складової імміграційної політики. Чиновники посилаються на інцидент зі стріляниною, у якій звинувачують 29-річного афганця Рахмануллу Лаканвала — особу, якій надали притулок навесні. Уряд стверджує, що трагедія продемонструвала недоліки перевірки безпекових ризиків.
Критики відповідають, що поодинокі інциденти не повинні формувати політику, яка впливає на десятки тисяч людей. Вони вважають, що адміністрація використовує ситуацію для посилення контролю і звуження системи легальної імміграції. Натомість пріоритет отримують заможні заявники, які можуть дозволити собі «вхідний квиток» у США. Така тенденція створює ризик перетворення легальної імміграції на ринок, де доступ визначається виключно фінансовими можливостями.
Запуск золотих і платинових карток знаменує собою найбільш радикальний перегляд імміграційної політики США за останні десятиліття. Це переорієнтація системи з гуманітарного підходу на фінансовий, де ключову роль відіграє капітал, а не обставини чи заслуги заявника. Такий курс узгоджується з риторикою Дональда Трампа про «імміграцію, що вигідна Америці», але водночас різко відрізняється від підходів попередніх адміністрацій.
Наслідки такого кроку будуть відчутними не лише для США, а й для глобального ринку імміграційних програм. Американський ринок резиденцій вимагає значно більших вкладень, ніж класичні європейські «золоті візи», що може стимулювати нову хвилю податкових переїздів серед ультрабагатих. Водночас це підсилює нерівність і вибудовує бар’єри для тих, хто шукає притулку чи довгострокову можливість легально жити в США.
У перспективі «золота картка» може стати тестом для міжнародної спільноти: чи здатні демократичні держави забезпечити справедливість і прозорість імміграційної політики, не перетворюючи її на механізм монетизації? Водночас США демонструють, що готові встановлювати глобальні стандарти у сфері міграційного капіталу, але ці стандарти надалі формуватимуться через суперечки про моральність, законність і національну безпеку.
Сучасна імміграційна реформа Вашингтона відкриває новий етап у розумінні того, що означає право на в’їзд до США. І якщо раніше імміграція сприймалася як можливість, нині вона перетворюється на інвестицію. Що це означатиме для майбутнього країни — залежатиме від того, чи збалансує Америка економічні інтереси з принципами рівності та гуманності.
