Історія південноафриканців, які заявляють про обман і примусове потрапляння на війну в Україні, вписується у ширший тренд, що формується навколо російської воєнної машини з 2023 року. Москва дедалі активніше компенсує кадрові втрати не лише внутрішньою мобілізацією, а й залученням іноземців із країн Глобального Півдня.
Ключова особливість цієї моделі — непрямий рекрутинг. Йдеться не про відкриті контракти з Міноборони РФ, а про посередників, «навчальні програми», охоронні курси, логістичні вакансії та пропозиції «роботи за кордоном». Людей завозять до Росії легально, після чого змушують підписувати документи російською мовою без перекладу та юридичних роз’яснень.
Факт підписання контрактів у Ростові-на-Дону вже після прибуття є критичним індикатором примусу. Це місто — ключовий тиловий хаб для війни проти України, а не центр підготовки цивільних охоронців. Таким чином, «добровільність» участі виглядає юридично вкрай сумнівною навіть за російськими законами.
Свідчення про умови перебування на фронті — нестача їжі, відсутність медичної допомоги, конфіскація телефонів і банківських карток — відповідають моделі дешевого витратного контингенту. Такі бійці не інтегруються в регулярні підрозділи, а використовуються для допоміжних і найбільш ризикованих завдань: копання траншей, завантаження боєприпасів, перебування під ударами дронів.
Дубанделла, чий син є одним із щонайменше 17 південноафриканських чоловіків, які пройшли елітну підготовку до служби найманцями у війні Росії проти України, 10 грудня 2025 року — Роган Уорд
Важливо, що це не поодинокий випадок. Кенія, Ботсвана та інші африканські держави вже публічно визнали, що їхні громадяни опинилися на війні під аналогічними схемами. За оцінками української сторони, на боці РФ воюють громадяни щонайменше трьох десятків африканських країн.
Політично Росія використовує тут кілька вразливостей: високий рівень безробіття, дефіцит освіти, слабку консульську підтримку та довіру до «міжнародних можливостей». У поєднанні з мовним бар’єром це створює умови для системного зловживання.
Для урядів африканських країн ситуація стає серйозним викликом. Участь громадян у чужій війні без державного дозволу є злочином, але водночас ці люди — жертви транснаціональної схеми. Це ставить дипломатів перед дилемою: як витягнути людей, не легітимізуючи саму модель рекрутингу.
У стратегічній перспективі такі історії руйнують російський наратив про «добровольців» і «міжнародну підтримку». Натомість формується образ держави, яка експортує війну через обман, використовуючи людську бідність як ресурс. Це має значення не лише для Африки, а й для глобальної ізоляції Москви.
Дубанделла, чий син є одним із щонайменше 17 південноафриканських чоловіків, які пройшли елітну підготовку до служби найманцями у війні Росії проти України, 10 грудня 2025 року — Роган Уорд
Це вже не просто воєнна історія — це сигнал про те, що війна РФ проти України давно вийшла за межі Європи й перетворилася на транснаціональну експлуатацію людей.
