Як росія вербує південноафриканців на війну в Україні під виглядом роботи

Як обіцянки роботи й охоронних контрактів перетворилися на участь громадян ПАР у російській агресії проти України та політичний скандал навколо родини Зуми



Південна Африка опинилася в центрі міжнародного скандалу після того, як щонайменше сімнадцять громадян ПАР заявили, що були обманом втягнуті у війну в Україні на боці російської армії. Те, що подавалося як легальна робота й програма підготовки тілоохоронців, фактично виявилося схемою вербування іноземних бійців для фронту на Донбасі.

46-річний безробітний батько трьох дітей розповідає, що в липні отримав дзвінок із пропозицією річного тренінгу з охорони в росії. За його словами, жінка представилася дочкою колишнього президента ПАР Джейкоба Зуми й пообіцяла після навчання контракт на роботу тілоохоронцем у партії uMkhonto weSizwe. Для людини без стабільного доходу це виглядало шансом вирватися з бідності.

Менше ніж за півтора місяця «навчання» перетворилося на військову операцію. Замість інструктажів із безпеки чоловікам видали військову форму, автомати й відправили в Ростов, а звідти — на передову війни в Україні. Траншеї, артилерійські обстріли, російські танки та дрони Донбасу стали реальністю тих, хто думав, що їде на цивільну роботу.

Сам чоловік, який нині все ще перебуває в росії, визнає: жодного «курсу тілоохоронців» не існувало. За його словами, групу фактично передали російським найманцям, а згодом — під командування регулярних підрозділів. Те, що у ПАР подавалося як працевлаштування, виявилося класичною схемою незаконного найму для участі у російській агресії проти України.

Офіс президента ПАР Сиріла Рамафоси підтвердив, що отримав сигнали від сімнадцяти південноафриканців, які просять про евакуацію з фронту. У заяві адміністрація визнала, що громадян «звабили під виглядом вигідних контрактів» і залучили до діяльності «найманських сил» у війні росія–Україна. Це створює для влади як внутрішньополітичну, так і міжнародну кризу.

Південноафриканське законодавство прямо забороняє службу в іноземних збройних силах без офіційного дозволу уряду. Тож історія не обмежується гуманітарним виміром: йдеться про можливі порушення кримінального права, зокрема щодо незаконного вербування, торгівлі людьми та участі громадян ПАР у найманських структурах, пов’язаних із російською армією.

Сиріл Рамафоса, президент Південної Африки, у Нью-Йорку у вересні. Офіс пана Рамафоси заявив, що чоловіків «заманили приєднатися до найманських сил, залучених до українсько-російської війни, під приводом вигідних трудових контрактів» — Вінсент Албан

В центрі скандалу опинилася Дудузіле Зума-Самбудла, донька експрезидента Джейкоба Зуми. Одна з її сестер подала заяву до поліції, звинувативши Дудузіле в тому, що вона нібито організувала відправку чоловіків до росії та фактичну передачу їх у розпорядження російських найманців. Сімейний конфлікт миттєво став справою загальнонаціонального масштабу.

Сестра, Нкосазана Бонганіні Зума-Мнкубе, заявила про «моральний обов’язок» повідомити правоохоронців, оскільки серед завербованих опинилися вісім членів її власної родини. Вона стверджує, що їх «вивезли до росії під фальшивим приводом і передали найманській структурі, щоб воювати проти України, без їхньої поінформованої згоди». Це радикально змінює сприйняття ролі родини Зуми.

Опозиційна Демократична партія ПАР подала окремий кримінальний позов, звинувачуючи Дудузіле Зуму-Самбудлу в участі в незаконному вербуванні. Опозиціонери оприлюднили скріншоти листування, яке, за їх словами, доводить її пряму комунікацію з деякими чоловіками, що нині застрягли на фронті. У медійному просторі формується образ політичної еліти, яка грає на стороні кремля.

Сама Зума-Самбудла публічно майже не коментує ситуацію, проте подала до поліції власну заяву про шахрайство, стверджуючи, за повідомленнями ЗМІ, що її нібито ввели в оману щодо характеру програми. Її партія uMkhonto weSizwe заявила про відсутність причетності до вербування та повідомила про відставку Дудузіле з парламентського мандату на тлі розслідування.

У ширшому контексті кейс ПАР вписується в модель, яку Україна й низка західних держав описують як системне вербування Африки кремлівськими структурами. Київ заявляє, що росія використовує економічну вразливість громадян різних країн континенту для набору іноземних бійців, обіцяючи зарплати, пільги й «легальну службу». Це доповнює арсенал кремлівської пропаганди в Африці.

За словами міністра закордонних справ України Андрія Сибіги, на боці росії можуть воювати понад тисяча чотириста громадян із трьох десятків африканських країн. Ці цифри складно незалежно перевірити, але історія південноафриканців, закинутих у Донеччину та Запоріжжя, підтверджує саму тенденцію: російська війна в Україні дедалі більше набуває рис конфлікту, куди втягнуті іноземні найманці.

Для Південної Африки скандал навколо родини Зуми є тестом на зрілість інститутів. З одного боку, влада зобов’язана рятувати своїх громадян із російських окопів і доводити, що їх втягнули в бойові дії незаконно. З іншого — президент Рамафоса повинен продемонструвати, що навіть впливові прізвища не стоять над законом, якщо йдеться про незаконний найм людей для участі у війні в Україні.

Дудузіле Зума-Самбудла, дочка колишнього президента Південної Африки Джейкоба Зуми — Emmanuel Croset/Agence France-Presse — Getty Images

Політична вартість бездіяльності може бути високою. ПАР позиціонує себе як посередника в глобальних конфліктах, учасника БРІКС і партнера як Заходу, так і росії. Історія з південноафриканськими найманцями руйнує образ нейтрального гравця й підживлює підозри, що окремі політичні групи в країні фактично допомагають кремлю вести війну проти України.

Для самих чоловіків війна стала особистою катастрофою. 46-річний батько трьох дітей надіслав журналістам фото свого російськомовного військового квитка, де його значать водієм у гаубичному розрахунку, що бере участь у «спеціальній військовій операції» в Донецькій, Луганській та Запорізькій областях. Він зізнається: «Ми не хочемо тут померти. Це повна людська руїна».

Ці свідчення з Донбасу оголюють ціну, яку платять люди, виловлені на периферії глобальної політики. Бідність, безробіття, нерівність у Південній Африці створюють ідеальне підґрунтя для вербування. Обіцянка контракту, зарплати й «тілоохоронної кар’єри» стає достатньою наживкою для тих, хто відчуває себе покинутим державою й економікою.

Україна, зі свого боку, наголошує, що присутність іноземних бійців на боці російської армії є частиною гібридної війни. Вона дозволяє кремлю не тільки збільшувати людський ресурс на фронті, а й створювати нові лінії політичного впливу в Африці, Азії та Латинській Америці. Вербування громадян ПАР — лише одна з ланок цього ланцюга.

Міжнародна спільнота опиняється перед питанням: чи достатньо існуючих механізмів контролю за найманцями й приватними військовими структурами. Розмите поле між офіційними збройними силами й «добровольчими» чи «контрактними» формуваннями дозволяє росії й афілійованим групам обходити санкції й формальні заборони, прикриваючись приватними ініціативами.

Скандал у ПАР може стати прецедентом для посилення міжнародних норм щодо вербування. Якщо слідство доведе, що політичні діячі брали участь у відправці людей на війну в Україні під виглядом цивільної роботи, це відкриє шлях до жорсткіших покарань і тиску на мережі вербувальників у інших країнах Африки. Для кремля це означатиме звуження маневру.

На внутрішньому рівні Південної Африки історія оголила старі проблеми: тіньові зв’язки частини політичного класу з росією, розкол усередині родини Зуми, а також слабкість соціальної політики, яка лишає тисячі людей без альтернативи, окрім ризикованих заробітків за кордоном. Суспільство бачить, що зовнішня політика безпосередньо зачіпає життя звичайних громадян.

Для України ці історії — ще один аргумент у дипломатичній роботі з країнами Глобального Півдня. Київ намагається показати, що війна в Україні — не «європейський конфлікт», а глобальна криза безпеки, у якій експлуатуються бідні громади Африки. Історія південноафриканських найманців може стати важливим кейсом у цій інформаційній боротьбі.

У підсумку кейс ПАР демонструє, як легко геополітика перетворюється на особисту трагедію. Між президентськими кабінетами, кремлівськими угодами й партійними іграми втрачається голос людини, яка просто хотіла «легальну роботу», а опинилася під обстрілами в окопах Донбасу. І питання, яке ставить цей чоловік, звучить набагато ширше за його власну історію: чи має право війна красти життя тих, кого звабили чужими обіцянками.


Ця новина була опублікована у розділі: Африка, Війна Росії проти України, Аналітика, із заголовком: "Як росія вербує південноафриканців на війну в Україні під виглядом роботи".

Матеріал підготував(-ла): Білова Вікторія

Новину опубліковано: 01 грудня 2025 року.

Оновлення в публікації відсутні. Якщо з'являться зміни, про це буде зазначено та описано у кінці публікації.


Останні новини

Вибір редакції

Що відбувається в суспільстві:

Хто відповідатиме за аварії та чи розпізнає автопілот українські дороги: реальність автономних авто в Україні

Сучасні автомобілі з автопілотом уже здатні частково замінювати водія, але їхні можливості в Україні обмежені як технічно, так і юридично. Від відповідальності за ДТП до стану доріг і відсутності інфраструктури — розбираємось, чи готова країна до автономного транспорту і що насправді вміють

Боєць, якого вже поховали: історія Назара Далецького і збій системи

Повернення військового з російського полону до власної могили стало не лише людською драмою, а й жорстким діагнозом для української системи обліку втрат, ДНК-ідентифікації та роботи зі зниклими безвісти.

Тіньовий ринок війни: як викрадена з фронту зброя опинилася у продажу через пошту

Правоохоронці викрили масштабну схему незаконного продажу зброї, яку вивозили із зони бойових дій та переправляли в тил. П’ятеро військових організували цілу мережу збуту, використовуючи поштові відправлення та службовий транспорт, що призвело до мільйонних оборудок і серйозних загроз для безпеки

Трагедія в Ірпені: чоловік застрелив 11-річну доньку та покінчив із життям — поліція розслідує обставини родинної драми

У Київській області правоохоронці з’ясовують обставини страшної трагедії, що сталася в одному з будинків Ірпеня. За попередніми даними, 52-річний чоловік смертельно поранив власну 11-річну доньку, яка хворіла, після чого вчинив самогубство. Слідство триває.

Зміна підходів до мобілізації: Мадяр різко висловився про ухилення від служби та застосування сили під час призову

Командувач Сил безпілотних систем Роберт «Мадяр» Бровді заявив, що ухилення від мобілізації та незаконні силові дії під час призову однаково руйнують державу. Він закликав до зміни підходів до мобілізації та запропонував військовозобов’язаним добровільно вступати до підрозділів безпілотних систем.

Хто має право на постійний сторонній догляд в Україні та як його оформити: покроковий алгоритм і важливі деталі

Українці, які втратили здатність самостійно забезпечувати свої базові потреби через стан здоров’я, можуть отримати постійний сторонній догляд. У Міністерстві охорони здоров’я пояснили, хто має право на таку підтримку, як проходить оцінювання та які кроки потрібно зробити для оформлення допомоги.

Європейські новини:

Орбан тисне на ЄС і Україну через «Дружбу»: енергетика стає інструментом політичного шантажу

Позиція Угорщини щодо відновлення транзиту нафти через трубопровід «Дружба» загострює відносини з Україною та ЄС, перетворюючи енергетичне питання на важіль політичного впливу, що впливає на санкції, фінансову допомогу та внутрішню стабільність у регіоні

Заява ЄС щодо «Дружби» без ключового пункту: що означає зникнення згадки про кредит у 90 млрд євро та санкції

Після редагування заяви ЄС про нафтопровід «Дружба» з тексту несподівано зникла згадка про зв’язок між відновленням його роботи, фінансовою допомогою Україні та новим пакетом санкцій. Ця зміна викликала запитання щодо реальних пріоритетів Європейського Союзу, політичних компромісів і подальшої

Данія готувалася підірвати злітні смуги в Гренландії через погрози Трампа

Плани Копенгагена щодо Нуука і Кангерлуссуака показують, наскільки серйозно в Європі сприйняли січневу кризу довкола Гренландії — і як далеко зайшла недовіра всередині НАТО.