Війна проти науки має довгу історію: від інквізиції до цифрових автократій. Сьогодні історики бачать у діях президента Дональда Трампа знайомі прийоми тиску на наукові інституції. Йдеться не про прямі репресії, а про бюджетні ножиці, демонтаж експертизи і контроль наративу.
Символом ранньої ворожості до відкритого пізнання став процес Галілея. Католицька церква переслідувала геліоцентризм, водночас користуючись астрономією для календаря. Подвійний стандарт — придушення базових досліджень і схвалення прикладних вигод — згодом запозичили монархи й диктатори.
У XX столітті небезпека набула індустріальних масштабів. Нацизм вигнав тисячі вчених і скасував «небажані» ідеї, та водночас прискорив інженерні розробки для війни. Сталінізм поєднав розстріли й ГУЛАГ із піднесенням лисенківщини, що зруйнувало генетику і завдало шкоди мільйонам.
Сучасні «спін-диктатури» діють тонше. Вони зменшують фінансування, централізують контроль даних, застосовують нагляд, цензурування і медіакампанії. Наукова політика стає інструментом легітимації: підтримується прикладна технологія для безпеки й зростання, а вільна думка маргіналізується.
Президент Трамп відвідує дослідницький центр вакцин Національних інститутів охорони здоров'я в Бетесді, штат Меріленд, у березні 2020 року — Даг Міллс
На цьому тлі дії адміністрації Трампа викликають тривогу експертів. Звільнення очільниці CDC, скорочення дорадчих рад, пропозиції урізати базові дослідження і переорієнтація на «критичні технології» створюють відчуття використання автократичного посібника у м’якшій формі. Новим обличчям курсу став і Офіс політики науки і технологій (OSTP).
Прихильники президента заперечують аналогії з автократіями і говорять про боротьбу з «бюрократією», а не з демократією. Вони апелюють до ефективності: менше регулювання, більше швидких впроваджень у штучному інтелекті, квантових обчисленнях і оборонних інноваціях.
Ключовий вузол — баланс між базовою наукою та прикладними технологіями. Історія доводить: саме фундаментальні дослідження народжують прориви, що згодом стають інтернетом, GPS чи новими матеріалами. Їх складно планувати, але легко втратити, якщо вчасно перекрити крани.
Статуя Джордано Бруно на Кампо-дей-Фйорі в Римі, де його спалили на вогнищі в 1600 році за захист теорії геліоцентризму Коперника — Андреас Соларо
Скорочення фінансування базових програм загрожує довгими «шрамами». Проєкти мають багаторічні цикли, і розірвані групи рідко відновлюються. США ризикують поступитися лідерством у біомедицині, кліматології, аерокосмосі, якщо пріоритетом стануть лише швидкі комерційні виграші.
Окрема лінія — демонтаж незалежної експертизи у владі. Дорадчі панелі забезпечували контроль якості рішень у сферах вакцин, геонаук, рибальства, довкілля, штучного інтелекту. Їхня ліквідація зменшує прозорість, а політичні інстинкти підміняють перевірені дані і методологію.
Критики називають це «лояльністю до гаджетів» і ворожістю до «blue-sky research». Така логіка авторитаризму ідеально пасує авторитарній політиці: технології для сили — так, але незалежні центри знань — ні. Вона зручна для управління сьогоденням, проте руйнівна для інновацій завтрашнього дня.
Історичні паралелі не буквальні, але показові. Католицька церква карала ідеї, та користувалася їх плодами. Сталін із Лисенком підмінили науку ідеологією — і отримали голод. Висновок універсальний: насильство над методологією зрештою стає насильством над суспільством.
Трохим Лисенко, праворуч, очолював радянські біологічні дослідження між 1935 і 1965 роками та використав свій вплив, щоб відкинути сучасну генетику, що мало катастрофічні наслідки — Sovfoto/Universal Images Group, через Getty Images
При цьому наукова спільнота США не беззбройна. Грантова екосистема різноманітна, штати і приватні фонди можуть частково компенсувати втрати. Але фрагментація не замінює федерального масштабу. Великі телескопи, біобанки і місії NASA потребують довгих, передбачуваних грошей.
Політична оборона науки починається з прозорості метрик. Громадськість має бачити, що базова наука приносить прикладну віддачу, а регулювання знижує ризики. Інструменти — відкриті дані, KPI для R&D, зв’язок із продуктивністю і здоров’ям, а не лише з цитуваннями статей.
Наука і демократія взаємозалежні. Відкриті інститути, рецензування, реплікація, свобода слова, свобода помилки і дебати — це ті самі механізми стримувань і противаг. Коли політика їх ігнорує, під загрозою не лише академія, а й ринки, лікарні, оборона і технологічна конкурентоспроможність.
Опоненти Трампа вбачають у «Проєкті 2025» план демонтажу адміністративної держави, де експертиза — перша мішень. Прихильники відповідають: це просто дерегуляція для прориву. Точку істини визначить федеральний бюджет: куди підуть мільярди — у навчання, лабораторії чи піар-проєкти.
Мітинг «Встаньте за науку» у Вашингтоні в березні — Ерік Лі
Виборці оцінюють результат по-своєму. Ралі на підтримку науки, петиції Нобелівських лауреатів, індекси довіри до інституцій — усе це маркери великого культурного конфлікту. Чиї наративи переможуть, залежить від видимих ефектів у щоденному житті, а не від ідеологічних схем.
Для світу ставка теж висока. Якщо США скоротять базові дослідження, зросте роль Європи та Азії у біомедичних і кліматичних програмах. Мобільність вчених, «витік мізків» і патентні кластери швидко реагують на сигнали. Наукове лідерство не терпить вакуумів і затримок.
Раціональна відповідь — не фетишизувати бюджети, а шити стратегію. Баланс базових і прикладних напрямів, незалежні панелі, довгі конкурси, відкриті репозиторії даних і чесні аудити мають йти в пакеті. Фінансування науки має бути стабільним і цільовим, а не разовим жестом.
У підсумку питання просте: чи може політика любити науку такою, якою вона є — непередбачуваною, повільною й інколи заперечливою? Якщо ні, отримаємо привабливі гаджети без фундаменту. Якщо так — матимемо інновації, які живлять і економіку, і свободу суспільства.
Висновок для демократій очевидний. Захист базових досліджень, прозора наукова політика США, зважене регулювання і довгострокові інвестиції у R&D — найліпша страховка від автократичних спокус. Бо наука — це не тільки знання, а й соціальна влада, що тримає правду в силі.
