Китай різко розкритикував нові санкції США проти трьох китайських компаній, які Вашингтон звинуватив у сприянні військовим операціям Ірану. Пекін заявив, що американські обмеження є односторонніми та такими, що порушують міжнародні принципи торгівлі й суверенітету.
Заява пролунала на тлі чергового загострення навколо іранського напрямку, який дедалі більше стає не лише близькосхідною кризою, а й частиною ширшого геополітичного протистояння між США та Китаєм. Вашингтон послідовно розширює санкційний тиск на компанії, які, на його думку, допомагають Тегерану обходити міжнародні обмеження або підтримують іранський військово-промисловий сектор.
Речник Міністерства закордонних справ КНР Го Цзякунь заявив, що китайські підприємства працюють відповідно до законодавства та міжнародних норм, а влада Китаю «твердо захищатиме законні права та інтереси китайських компаній». За попереднім аналізом «Дейком», Пекін дедалі частіше використовує подібні конфлікти як можливість продемонструвати власну модель зовнішньої політики — із наголосом на економічний суверенітет і спротив американському санкційному механізму.
Формально нові санкції стосуються співпраці з Іраном у сферах, які США вважають пов’язаними з військовою логістикою та постачанням компонентів подвійного призначення. Але реальний масштаб конфлікту значно ширший. Для Вашингтона санкції залишаються одним із ключових інструментів глобального стримування противників і партнерів Ірану. Для Китаю ж це питання виходить на рівень принципового спротиву екстериторіальному впливу США на міжнародну торгівлю.
Пекін останніми роками послідовно розширює економічну співпрацю з Іраном, попри американський тиск. Китай залишається одним із головних покупців іранської нафти та важливим торговельним партнером Тегерана. Саме ця взаємозалежність дедалі більше дратує Вашингтон, який намагається ізолювати Іран фінансово та технологічно.
У своїй заяві китайська сторона також наголосила, що головним пріоритетом зараз має бути припинення бойових дій, а не використання конфлікту для «зловмисного звинувачення та дискредитації» інших держав. Це формулювання стало прямим сигналом Сполученим Штатам, які дедалі активніше пов’язують діяльність китайських компаній із безпековими ризиками на Близькому Сході.
Ситуація ускладнюється тим, що санкційна політика США поступово перетворюється на елемент великої економічної конкуренції між двома найбільшими економіками світу. Китай дедалі болючіше реагує на будь-які обмеження проти своїх корпорацій — від технологічного сектору до енергетики та логістики. У Пекіні це розглядають як спробу стримати китайський вплив у стратегічних регіонах світу.
Для Ірану підтримка Китаю має критичне значення. В умовах тривалих санкцій Тегеран фактично переорієнтував значну частину зовнішньої торгівлі на азійські ринки. Китайські банки, транспортні компанії та промислові структури стали важливими каналами економічного виживання іранської економіки. Саме тому кожен новий пакет американських санкцій дедалі частіше зачіпає не лише Іран, а й китайський бізнес.
Попри жорстку риторику, Пекін поки уникає прямої ескалації із США у санкційній площині. Китайська дипломатія традиційно намагається поєднувати публічний протест із прагматичним уникненням відкритого економічного конфлікту. Але кількість подібних інцидентів швидко зростає, а разом із нею — ризик переходу торговельного суперництва у більш глибоку системну конфронтацію.
Нинішній епізод демонструє ще одну важливу тенденцію: близькосхідні конфлікти дедалі менше залишаються локальними. Вони стають майданчиком боротьби за глобальний вплив, енергетичні маршрути, фінансовий контроль і технологічні ланцюги. І саме через це навіть санкції проти кількох компаній можуть перетворюватися на елемент великої геополітичної гри між Пекіном і Вашингтоном.