На перший погляд, пародія на вестерни 1960-х не мала б шансів стати головним хітом німецького кіно. Проте «Das Kanu des Manitu» за перший вікенд зібрав близько 800 тисяч глядачів і став найуспішнішим національним релізом від початку пандемії.
Фільм є продовженням найкасовішої німецької картини «Der Schuh des Manitu» (2001). Тоді стрічка зібрала рекордну аудиторію завдяки гумору Хербіга та його популярному телешоу «Bullyparade». Оригінал виник із телевізійних скетчів, як «Wayne’s World» у США, і перетворився на феномен.
Ідея пародії виросла з культових вестернів за романами Карла Мая, особливо фільму «Der Schatz im Silbersee» (1962). Образ Віне́ту, шляхетного апача, закріпився у німецькій культурі, а серія фільмів із ним формувала уявлення про «Дикий Захід» кількох поколінь.
Успіх оригінального «Manitu» пояснювався балансом між сімейним гумором і легкою провокацією. Глядачів приваблювали кумедні голоси, несподівані пісні, безглузді танці та класичні скетчі. Новий фільм зберіг ті ж прийоми, граючи на ностальгії публіки.
Попри популярність, перший фільм викликав чимало критики. Йому закидали расизм, сексизм і гомофобію. Сам Хербіг, білий актор, грав роль корінного американця, а один із героїв був стереотипною карикатурою на гея. Сьогодні ці образи виглядають ще більш сумнівними.
Новий сиквел намагається іронізувати над цими проблемами. В одному епізоді герой прямо просить не називати його «індіанцем». Це своєрідна реакція режисера на критику та «суворість політкоректності», яку він часто згадує у пресі.
Втім, стиль фільму залишився майже незмінним: нескінченні каламбури, гротескні сцени та примітивні жарти. Критики відзначають, що це не шедевр комедії, але легке і ностальгійне кіно, яке дарує відпочинок від серйозних тем.
«Manitu» — приклад того, як німецька масова культура створює власні ікони. Попри схожість із голлівудськими пародіями на кшталт «Austin Powers», ці стрічки залишаються глибоко локальними, зрозумілими передусім німецькій аудиторії.
Для німецькомовних глядачів оригінальний «Der Schuh des Manitu» доступний на платформах Joyn і RTL+. Сиквел наразі можна побачити лише у кінотеатрах, що також сприяє зростанню відвідуваності прокату.
Попри суперечливу спадщину, новий «Das Kanu des Manitu» став символом повернення глядачів у кінотеатри. Це не просто пародія на вестерни, а феномен, що поєднує ностальгію, локальний гумор і бажання аудиторії втекти від буденності.
