Китайська політика знову продемонструвала свою безжальну логіку: особисті зв’язки більше не гарантують імунітету. Розслідування щодо одного з найвищих генералів Народно-визвольної армії стало безпрецедентним кроком навіть за мірками багаторічної антикорупційної кампанії, яку веде Сі Цзіньпін.
Йдеться про генерала Чжан Юся — давнього соратника китайського лідера, члена Політбюро та заступника голови Центральної військової комісії. Офіційно Міністерство оборони КНР повідомило про «серйозні порушення дисципліни та закону», але за цими формулюваннями стоїть значно ширший політичний сигнал.
Чжан належить до так званих «принців» — дітей колишніх високопоставлених партійних і військових діячів. Саме цей неформальний прошарок десятиліттями вважався опорою стабільності режиму. Тому удар по Чжану багато експертів назвали переходом «червоної лінії» у внутрішній боротьбі за лояльність.
За оцінкою газети Дейком, це вже не просто боротьба з корупцією, а демонстративне переформатування правил гри: Сі Цзіньпін показує, що в системі немає недоторканних, навіть у його найближчому політичному «ядрі».
Аналітик Брукінгського інституту Джонатан Цзін назвав розслідування «приголомшливим» і таким, що означає «глибокий зсув у китайській політиці». За його словами, попередні чистки зазвичай торкалися фігур другого ешелону або тих, чия лояльність була сумнівною. Тепер же кампанія зайшла в саму «астероїдну зону» влади Сі.
Важливою деталлю є те, що Чжан мав піти на пенсію ще у 2022 році. Проте Сі особисто залишив його в Центральній військовій комісії на третій термін, підкреслюючи рівень довіри. Саме це робить нинішній розворот настільки показовим.
Кампанія проти корупції у війську триває з 2012 року, відколи Сі прийшов до влади. За цей час вона дісталася ракетних військ стратегічного призначення, оборонних закупівель і навіть колишніх міністрів оборони. Але усунення фактично другого за впливом військового в країні — це новий масштаб.
Паралельно під слідство потрапив і начальник Об’єднаного штабу Центральної військової комісії Лю Чженьлі. У результаті семичленний орган, який формально керує найбільшою армією світу, фактично звузився до двох осіб — із Сі Цзіньпіном на вершині.
Офіційна риторика лише підкреслює персоналізацію влади. У передовиці військової газети PLA Daily розслідування назвали великим досягненням у зміцненні «Системи відповідальності голови». Саме вона закріплює за Сі «найвищі повноваження з ухвалення військових рішень» і формалізує абсолютне лідерство партії над армією.
На думку експертів, згадка про порушення цієї системи може означати одне: Чжан мав надто велику автономію або власні канали впливу. Навіть якщо він не становив прямої загрози, сама можливість альтернативних центрів ухвалення рішень стала неприйнятною.
За попереднім аналізом Дейком, Сі Цзіньпін діє на випередження. Він не реагує на загрозу, а ліквідовує саму можливість її появи. У цьому сенсі військо — ключовий елемент, адже саме контроль над силовими структурами гарантує стабільність режиму.
Втім, така зачистка має і зворотний бік. Фактичне «обезголовлення» верхівки армії створює управлінський вакуум. Частина потенційних наступників уже усунута в попередніх хвилях чисток, і ланцюг командування стає дедалі менш прозорим.
Аналітики зазначають, що в короткостроковій перспективі це може сповільнити масштабні ініціативи — від реформ управління до розширення спільних навчань. Сі, ймовірно, чекатиме наступного з’їзду Комуністичної партії, щоб ретельно «перевірити» нові кандидатури.
На тлі цього експерти роблять ще один важливий висновок: різке скорочення військового керівництва знижує ймовірність швидкої ескалації навколо Тайваню. Масштабні операції потребують стабільної й довіреної командної вертикалі, а нині вона перебуває у стані перебудови.
Водночас це не означає пом’якшення курсу Пекіна. Китай продовжує агресивну риторику та військову активність у регіоні, зокрема проводить масштабні навчання поблизу Тайваню. Але нинішня фаза більше схожа на «чистку перед ривком», а не на підготовку негайного удару.
Як зазначають західні аналітики, Сі Цзіньпін використовує час, щоб сформувати нову генерацію генералів — технічно компетентних і політично безумовно лояльних. Саме вони можуть стати основою для більш жорстких сценаріїв у майбутньому.
У підсумку історія з Чжан Юся — це не про одного генерала. Це про модель влади, де персональна відданість важить більше за заслуги, а система постійно перебуває в режимі перевірки на лояльність.
Китай входить у період, коли внутрішня стабільність дедалі більше залежить від волі однієї людини. І сигнал, надісланий цим розслідуванням, гранично чіткий: у системі Сі Цзіньпіна «ніхто не в безпеці», якщо лояльність бодай на мить стає сумнівною.
