Розслідування одного з найгучніших злочинів у Європі останніх років набирає обертів. Прокуратура Парижа підтвердила, що правоохоронці затримали ще п’ятьох осіб, причетних до пограбування Лувру. Одного з них пов’язали зі злочином за ДНК, інші можуть допомогти розкрити схему організованої групи.
Операції провели в середу ввечері в передмістях Парижа. Хоча кількість затриманих зросла до семи, коштовності досі не знайдено. За словами прокурорки Лор Бекко, слідчі «цеглина за цеглиною» відтворюють маршрут грабіжників, спираючись на відео, мобільні дані та речові докази.
Сам злочин стався понад тиждень тому. Двоє злодіїв за допомогою болгарок прорізали вікно у галереї Аполлона, де зберігалися французькі коронні коштовності, після чого втекли на потужних скутерах, за кермом яких були двоє спільників. Операція тривала менше двох хвилин.
Злочинці діяли блискавично, а поліція прибула лише за хвилину після втечі. Камери зафіксували рух авто з електричною драбиною, що підняла їх до балкона другого поверху. Саме ця техніка дала перші зачіпки для розслідування.
Перші два арешти відбулися кілька днів тому. Одного підозрюваного затримали у паризькому аеропорту Шарль-де-Голль під час спроби вилетіти до Алжиру. Їм обом уже пред’явлено обвинувачення в крадіжці у складі організованої групи та кримінальній змові.
Прокуратура вважає, що арешт п’яти нових фігурантів може допомогти вийти на справжніх організаторів. Відомо, що серед них можуть бути як виконавці, так і посередники, які займалися збутом або переховуванням награбованого.
Слідство наразі працює одразу в кількох напрямках: аналізує ДНК та відбитки пальців, звіряє записи з камер спостереження, перевіряє мобільні телефони підозрюваних і відстежує контакти в кримінальному середовищі Парижа.
Однак ключова проблема залишається — дорогоцінності не знайдено. Експерти припускають, що каміння вже могли розібрати, а метали — переплавити. Якщо це сталося, шанс повернути історичні артефакти стрімко зменшується.
Йдеться про коштовності, які є частиною французької історичної спадщини. Серед викраденого — дорогоцінні діадеми, намиста, сережки та прикраси, пов’язані з династією Бурбонів. Їхня вартість оцінюється більш ніж у 100 мільйонів доларів.
Пограбування Лувру стало ударом по репутації одного з найзахищеніших музеїв світу. Після інциденту керівництво установи оголосило масштабну перевірку системи безпеки та тимчасово обмежило доступ до кількох залів.
За словами представників музею, нині встановлюються нові системи контролю руху та сигналізації. Однак у французьких ЗМІ зростає тиск: суспільство вимагає пояснень, як подібне стало можливим у серці Парижа.
Сама прокуратура наголошує, що розслідування потребує часу. Близько ста слідчих працюють над справою щодня, залучаючи аналітиків, криміналістів і спецпідрозділи поліції. Задіяно також міжнародні структури — INTERPOL і Європол.
Ймовірно, частина групи вже залишила Францію. За оперативними даними, слід злодіїв веде до Північної Африки, де працюють ринки нелегальних дорогоцінних каменів. Саме там могли опинитися перші фрагменти викраденої колекції.
Експерти нагадують, що подібні злочини часто фінансуються мафіозними структурами, які використовують прикраси для «відмивання» грошей. Тому шанс знайти прикраси у первісному вигляді мінімальний — надто великий ризик бути впізнаним.
Попри песимістичні прогнози, французька влада переконана, що операція з викриття організаторів матиме успіх. Прокуратура вже заявила, що «сліди стискаються», а коло підозрюваних звужується з кожним днем.
Для Франції цей випадок став лакмусовим тестом безпеки культурної спадщини. Лувр — не просто музей, а символ держави, і будь-яка загроза йому сприймається як удар по національній гідності.
Аналітики зазначають, що після серії нападів на ювелірні бутики у 2024–2025 роках країна зіткнулася з новою хвилею професійних грабіжників. Луврська справа показала: навіть високі технології не гарантують повного захисту.
У Парижі вже говорять про реформу музейної безпеки. Міністерство культури розробляє програму модернізації охорони — від біометричних систем до супутникового моніторингу маршрутів наближення до об’єктів.
Психологічний ефект події величезний. Для французів Лувр — не лише туристична візитка, а й частина національної ідентичності. Тому держава навряд чи дозволить, щоб цей злочин залишився без покарання чи став прецедентом для наслідування.
Якщо коштовності повернуть, це стане найгучнішим успіхом французької поліції з часів розкриття «справи Тулузької колекції» 2010 року. Якщо ж ні — питання про контроль над чорним ринком ювелірних виробів знову вийде на рівень ЄС.
Одне очевидно: справа про пограбування Лувру вже стала більше ніж кримінальною історією. Вона зачіпає питання національної безпеки, іміджу країни і довіри до інституцій, що охороняють її культурну спадщину.
