Група республіканців у Сенаті США в середу публічно виступила проти намірів Білого дому отримати контроль над Гренландією — шляхом купівлі або навіть через застосування сили. У Сенаті ці розмови назвали «безумними» та «непристойними», наголосивши на ризиках для США та союзників.
Різка реакція пролунала через кілька днів після того, як державний секретар Марко Рубіо повідомив законодавцям: президент Дональд Трамп планує купити територію, що перебуває у суверенних межах Данії. Данія є членом НАТО, і саме цей факт робить тему політично вибуховою для Вашингтона.
Попри те, що республіканці в Конгресі загалом майже не опиралися широким виконавчим рішенням Трампа у другому президентському терміні, історія з Гренландією швидко викликала відчутний спротив. Заяви сенаторів показали: навіть усередині партії є межа, після якої починається інституційний конфлікт.
Сенатор Ренд Пол прямо заявив, що не чув жодної підтримки введення військ у Гренландію для її захоплення. За його словами, у фракції немає навіть натяку на схвалення такого сценарію — «нуль підтримки» в кулуарах, у залах і будь-де в Сенаті.
Окремо жорстко виступив сенатор Том Тілліс, який на трибуні Сенату назвав «безумними» заяви про нібито «право» США взяти Гренландію. Він адресно розкритикував слова Стівена Міллера — одного з ключових помічників Трампа, який публічно просував цю лінію.
Тілліс наголосив, що Міллер не може говорити від імені Конгресу чи сенаторів. Навіть якщо президент має позицію, що Гренландія «має бути частиною США», це не є позицією уряду як цілого, бо Конгрес — рівноправна гілка влади. У разі реальних кроків потрібне голосування в залі, а не «сюрреалістичне середовище» телевізійних заяв.
Колишній лідер більшості Сенату Мітч Макконнелл також публічно дистанціювався від ідеї тиску на союзника. Він підкреслив, що співпраця США з арктичними союзниками — від Канади до північних країн Європи — вже дає Вашингтону широкі можливості та доступ до стратегічно важливих позицій.
Макконнелл окремо назвав погрози й залякування з боку американських посадовців щодо «американської власності» на Гренландію не лише неприйнятними, а й такими, що шкодять інтересам США. На його думку, застосування сили проти демократичної суверенної території одного з найвідданіших союзників стало б катастрофою і актом стратегічного самознищення.
Сенатор Джеррі Моран сформулював позицію ще простіше: США не будуть «захоплювати іншу країну, яка є нашим союзником». Така рамка робить питання Гренландії не темою геополітичного торгу, а тестом на базові принципи союзницьких відносин у НАТО.
Сенаторка Ліза Мурковскі також акцентувала, що Гренландію слід бачити як союзника, а не як «актив». Її формула важлива, бо відображає конфлікт двох підходів: імперської логіки ресурсів і територій проти логіки партнерства та добровільного співробітництва.
Політичний сенс цієї історії — у тому, що Сенат сигналізує межі допустимого навіть для президента з сильною виконавчою владою. Якщо тема продовжить жити в публічному просторі, це ризикує перерости з медійної ескалації в інституційне протистояння між Білим домом і Конгресом.
У перспективі дискусія навколо Гренландії може вдарити по довірі союзників до США й ускладнити координацію в Арктиці. Публічні погрози союзнику в НАТО підривають основу стримування та колективної безпеки, а будь-які спроби перетворити територію партнера на предмет торгу здатні спровокувати довготривалу політичну кризу.
