У січні 2025 року адміністрація Дональда Трампа несподівано призупинила діяльність Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), до якого останніми роками було прикуто понад 830 млн доларів подекуди найжорсткіших гуманітарних криз світу. Одним із найяскравіших прикладів того, як швидко згортається життя мільйонів людей без цих коштів, стала столиця Судану — Хартум. Тут, у розбитих війною кварталах, сотні волонтерських кухонь — останній оплот проти голоду — опинилися зачиненими, а численні сім’ї отримали смертельну загрозу від голодної смерті.
Після повстання та серії зіткнень між регулярними військами Судану та парамілітарними формуваннями Rapid Support Forces протягом двох років столиця залишалася поділеною: райони, що контролювалися військовими, та райони, підпорядковані R.S.F., були відрізані один від одного. Після масштабної військової операції урядових сил у березні 2025‑го багато районів узагалі відкрилися вперше за два роки, виявивши критичний рівень голоду та хвороб.
Дуаа Тарік, одна з координаторок мережі Emergency Response Rooms, розповідає, що ще в грудні 2024-го вона опікувалася восьми кухнями в районі Jereif West, де щодня годували сотні людей. «Коли в січні припинилися виплати з USAID, ми вимушені були зачинити понад 300 кухонь по всьому місту. Це стало катастрофою», — з жахом згадує вона. У перші дні після припинення фінансування від голоду в таборі поруч із її домом померли дванадцять дітей, а вона ледве встигала ховати змарнілі тіла немовлят під рушниками замість ковдр.
Суданські снайпери спостерігають за позиціями сил швидкої підтримки біля президентського палацу, через річку Ніл, із безлюдної розкішної квартири 12 березня. Айвор Прікетт
Маленький Абдо, якому нещодавно виповнилося вісімнадцять місяців, був приведений до місцевої клініки в такому стані, що його ребра просвічували крізь шкіру. Наступного ранку лікар вийняв його тіло на білу ковдру з ведмежатами — після тижня без єдиного повноцінного прийому їжі хлопчик помер від гострої виснаженості. За словами медиків, усі загиблі діти помирали впродовж двох–трьох тижнів після зупинки роботи кухонь.
Гуманітарні агенції ООН підрахували: понад 25 млн суданців — більше половини населення країни — зараз потребують термінової продовольчої допомоги. Із них близько 600 тис. вже перебувають у стані справжнього голоду, а ще близько 8 млн — на межі. Міжнародні донори — ЄС і Велика Британія — хоч і оголосили нові пожертвування, але за обсягом і за швидкістю не змогли заповнити розрив у фінансуванні.
Функціонування USAID було паралізоване не лише через замороження бюджетних програм, а й через масове звільнення працівників агентства. З колишніх 10 000 співробітників залишилося близько п’ятнадцяти фахівців. У результаті американська система розподілу допомоги стоїть у чергах узгодження, а сотні організацій і волонтерських груп просто не знають, до кого звертатися за фінансуванням.
Вид на нещодавно відвойовані частини центральної частини Хартума з верхнього поверху нині зруйнованого готелю Corinthia 24 березня. Айвор Прікетт
Незважаючи на запевнення Держдепартаменту, що «життєво важлива» допомога не підпадає під скорочення, на місці гуманітарні працівники стверджують протилежне. За два місяці фактичного простою було закрито щонайменше 300 із 746 кухонь лише в самому Хартумі, повідомив фінансовий координатор мережі Emergency Response Rooms Гіхад Салахаддін.
Слід додати, що на тлі активних бойових дій пересуватися містом стало вкрай небезпечно. Бомбардування, стрілянина з вулиці вулицю і численні мінні поля ускладнюють доставку їжі навіть тими небагатьма гуманітарними коридорами, які залишилися відкритими. Коли в березні Дуаа Тарік вирішила відновити роботу восьми своїх кухонь, волонтери ризикували життям щодня: багатьох із них поранили або навіть вбили.
«Ми спостерігаємо, як сім’ї заміняють щоденний раціон жорстким листям акації або навіть землею, — каже один із лікарів місцевої клініки. — Темпи гострого дитячого малюкнуття перевищують у десять разів ті норми, які вважаються надзвичайними».
Міжнародні організації — Всесвітня продовольча програма ООН, ЮНІСЕФ та Médecins Sans Frontières — б’ють на сполох і закликають негайно відновити фінансування USAID. В іншому разі, попереджають вони, десятки тисяч помре ще до того, як будь-яка інша держава встигне переорієнтувати свої фонди.
17 березня жінки переходять із зони, контрольованої Силами швидкої підтримки в Омдурмані, на західній околиці Хартума, на територію, контрольовану урядом, щоб купити їжу. Айвор Прікетт
Суданець Муса Салім, який власноруч готував круп’яні каші на одній із невеликих відновлених кухонь, показує слід від осколка, який зачепив його під час прильоту дрона. «Я мав би давно покинути місто, — розповідає він. — Але куди їхати без їжі, без коштів? Люди повертаються тільки тому, що сподіваються хоч на миску шакарії (традиційної супу)».
Уряд США натомість оголосив, що переглядає структуру своєї допомоги «щоб вона краще відповідала національним інтересам». Проте для тих, хто вже втратив надію й ті крихти харчів, що надходили щодня, слово «перегляд» звучить як вирок.
Норвезька Рада у справах біженців назвала таке рішення «моральною невдачею». Генсек ООН Антоніу Гутерреш у заяві наголосив: «Кожне припинення поставок продовольства — це крок до смерті невинних дітей». Він закликав усі сторони конфлікту забезпечити негайний та безперешкодний доступ гуманітарних вантажів, а донорів — терміново виділити додаткові кошти.
На завалених уламками вулицях у центрі Хартума суданський солдат молився перед згорілою бронетехнікою. Айвор Прікетт