Енергетична інфраструктура Ірану опинилася під прямим ударом у новій фазі війни на Близькому Сході. Ізраїльські військові завдали ударів по кількох паливних об’єктах, включно з нафтосховищами, що стало першим масштабним нападом на енергетичний сектор країни від початку конфлікту.
Атаки відбулися в районах Тегерана та провінції Альборз. Після ударів нафтобази спалахнули, а густі клуби чорного диму піднялися над столицею Ірану. Для країни, економіка якої значною мірою залежить від експорту нафти та газу, такі атаки мають не лише військове, а й стратегічне значення.
Іран входить до числа держав із найбільшими запасами енергоресурсів у світі. Значні поклади нафти та природного газу забезпечують основу державних доходів і підтримують внутрішню енергетичну систему країни. Саме тому енергетичний сектор є критично важливим для економічної стабільності Ірану.
За підрахунками редакції «Дейком», удари по нафтосховищах можуть стати одним із найболючіших економічних ударів по Ірану за останні роки. Пошкодження енергетичної інфраструктури здатне підірвати як внутрішнє постачання пального, так і експортні доходи держави.
У 2024 році Іран отримав близько 78 мільярдів доларів доходів від експорту енергоресурсів, включно з нафтою, нафтопродуктами та електроенергією. Ці кошти становлять значну частину державного бюджету та фінансують соціальні програми, інфраструктурні проєкти й оборонний сектор.
Головним покупцем іранської нафти залишається Китай. Пекін фактично поглинає майже весь експорт іранської нафти, що робить економічні зв’язки між двома країнами надзвичайно важливими. Будь-які перебої з постачанням можуть вплинути не лише на Іран, а й на енергетичні розрахунки Китаю.
Експерти наголошують, що атаки на енергетичну інфраструктуру можуть швидко перерости у масштабну економічну кризу. Аналітик енергетичного ринку Далга Хатіноглу зазначає, що удари по нафтогазовому сектору здатні «штовхнути Іран у серйозну кризу».
Проблема полягає не лише у втраті доходів. Пошкодження нафтосховищ і паливної інфраструктури створює ризики для внутрішнього енергопостачання. Якщо атаки продовжаться, це може спричинити дефіцит пального та перебої з електроенергією.
Іран уже стикався з подібними труднощами. Після попередніх атак на енергетичні об’єкти країна пережила період масштабних відключень електрики та води. У деяких регіонах школи, університети та державні установи були змушені скорочувати робочі дні через нестачу ресурсів.
У 2024 році ізраїльські операції вже завдавали ударів по газопроводах Ірану. Тоді було підірвано два великі трубопроводи, що забезпечували значну частину внутрішнього енергопостачання країни. Ці атаки стали серйозним попередженням щодо вразливості енергетичної системи Ірану.
Під час попереднього конфлікту також були пошкоджені нафтосховища, електростанції та нафтопереробні заводи. Наслідки цих ударів відчувалися ще довго після завершення бойових дій, оскільки відновлення інфраструктури вимагало значних ресурсів.
Дим клубочиться з нафтосховища в Тегерані в неділю. Іран значною мірою залежить від своєї енергетичної промисловості — Араш Хамуші
Однією з головних проблем іранської енергетики залишається зношеність інфраструктури. Багато родовищ і промислових об’єктів працюють десятиліттями без масштабної модернізації. Це робить систему особливо вразливою до пошкоджень.
Іранська влада пояснює технічні проблеми санкціями Заходу. Обмеження у фінансовій сфері та доступі до технологій значно ускладнили модернізацію нафтових родовищ і газових проєктів. У результаті багато об’єктів функціонують на межі можливостей.
Санкції також обмежили доступ Ірану до міжнародних інвестицій і технологій. Без сучасного обладнання та іноземного капіталу розвиток нових родовищ нафти і газу значно сповільнився.
У такій ситуації навіть відносно обмежені удари можуть мати непропорційно великі наслідки. Пошкодження кількох ключових вузлів енергетичної системи здатне порушити роботу цілих регіонів.
Особливу небезпеку становить можливість тривалого руйнування енергетичної інфраструктури. Відновлення складних систем нафтопереробки та транспортування може зайняти роки, а іноді й десятиліття.
Експерти попереджають, що масовані атаки на енергетичний сектор можуть мати довгострокові політичні наслідки. Якщо інфраструктура буде серйозно зруйнована, навіть зміна політичного режиму не гарантуватиме швидкої стабілізації.
Далга Хатіноглу зазначає, що руйнування нафтових і газових об’єктів може фактично заблокувати можливість демократичних реформ у майбутньому. Будь-який новий уряд буде змушений зосередитися на базовому функціонуванні держави.
Це означає, що енергетична інфраструктура стає не лише економічним активом, а й фундаментом державної стабільності. Без стабільного постачання енергії складно забезпечити роботу транспорту, промисловості та соціальних служб.
Водночас удари по енергетичних об’єктах можуть мати ширші геополітичні наслідки. Іран є важливим гравцем на світовому ринку нафти. Будь-які перебої з його експортом можуть вплинути на глобальні ціни на енергоносії.
Світові енергетичні ринки традиційно дуже чутливі до подій на Близькому Сході. Навіть локальні конфлікти в регіоні можуть викликати різкі коливання цін на нафту та газ.
Якщо атаки на енергетичну інфраструктуру Ірану продовжаться, це може призвести до нової хвилі нестабільності на світовому ринку енергії. У такому випадку наслідки відчують не лише країни регіону, а й економіки по всьому світу.
У цьому контексті удари по нафтосховищах поблизу Тегерана є значно більше, ніж тактична військова операція. Вони демонструють, що сучасні конфлікти дедалі частіше спрямовані на стратегічні економічні ресурси.
І якщо енергетична інфраструктура стане основною мішенню у війні, це може змінити не лише баланс сил на Близькому Сході, а й структуру глобального енергетичного ринку на роки вперед.
