Френсіс Форд Коппола — один із найвідоміших режисерів ХХ століття — знову опинився в центрі уваги. На Венеційському кінофестивалі відбулася прем’єра документального фільму Megadoc, знятого режисером Майком Фіггісом, який розкриває внутрішню «кухню» створення багаторічного проєкту Копполи Megalopolis.
Коппола мріяв про Megalopolis десятиліттями, вклав у виробництво власні $120 млн і нарешті почав зйомки грандіозної історії про архітектора-візіонера (Адам Драйвер). Та замість тріумфу режисер зіткнувся з безліччю проблем: хаос на знімальному майданчику, суперечки серед акторів та відставки ключових членів команди.
Документальна камера Фіггіса зафіксувала, як режисер часто виглядав розгубленим, не маючи фінального бачення візуального стилю стрічки навіть на пізніх етапах зйомок.
Ситуація загострилася, коли Коппола звільнив супервайзера з візуальних ефектів Марка Рассела, після чого роботу залишила і вся команда художників-постановників. Цей момент у Megadoc виглядає символом нестабільності проєкту.
Особливу увагу привертають сцени з Шайєю ЛаБафом, який отримав роль завдяки підтримці Джона Войта. Попри вдячність за шанс, актор постійно конфліктував із режисером. Навіть прості інструкції щодо мізансцен переростали в сварки, а врешті-решт Коппола визнав його «найскладнішим актором» у своїй кар’єрі.
Фільм показує не лише суперечки, а й психологічний тиск, який переживав сам Коппола. Його фраза «Я занадто старий і дратівливий для такої роботи» стала відвертим зізнанням утоми. Режисер дедалі частіше йшов у трейлер і намагався керувати процесом дистанційно.
Водночас оператори фіксували відчай продакшн-дизайнера Бет Мікл, яка намагалася підтримувати оптимізм навіть тоді, коли проект розвалювався на очах.
Майк Фіггіс у самому фільмі зізнається: «Кожного разу, коли трапляється щось негативне, я думаю: це добре для документального кіно». Така відвертість піднімає питання: де межа між об’єктивним відображенням і експлуатацією чужих проблем для драматичного ефекту?
Коппола вже має історію буремних зйомок: легендарний Apocalypse Now також супроводжувався хаосом і став темою власного документального фільму. Megadoc продовжує цю традицію — режисер, здається, не може уникнути творчих бур, які народжують його великі проєкти.
Megadoc — це не лише історія про створення Megalopolis, а й хроніка особистих і професійних криз Френсіса Форда Копполи. Він демонструє, що навіть легенди кіно залишаються вразливими до сумнівів, хаосу та людських конфліктів.
Фільм закінчується оптимістичною нотою — прем’єрою Megalopolis у Каннах. Та питання залишається відкритим: чи є хаос необхідною умовою геніального мистецтва, чи він лише виснажує митця?
