Україна входить у 2026 рік із бюджетною моделлю, яка ще кілька років тому виглядала неможливою навіть для країни у стані великої війни. Кабінет міністрів пропонує Верховній Раді переглянути державний бюджет, фактично подвоївши фінансування сектору безпеки та оборони. Йдеться не про ситуативне дофінансування окремих напрямків, а про спробу закласти нову довгострокову архітектуру воєнної економіки.
Ключем до цього рішення стала домовленість із Європейським Союзом про кредитну підтримку на 90 млрд євро у 2026–2027 роках. Частина цих коштів піде безпосередньо на оборонні потреби, інша — на покриття дефіциту бюджету, який дедалі важче утримувати виключно внутрішніми ресурсами. Перший транш очікується вже в червні, що дозволяє уряду переходити від режиму ручного латання видатків до масштабного планування.
Як раніше зазначав «Дейком» у своїх матеріалах про трансформацію української економіки воєнного часу, держава поступово змінює саму логіку бюджетної політики: армія перестає бути лише статтею витрат і стає центральною конструкцією державних фінансів, навколо якої вибудовується вся макроекономічна система країни.
За словами прем’єр-міністерки Юлії Свириденко, цього року Україна очікує 45 млрд євро міжнародної підтримки. Із них 31,8 млрд євро планується спрямувати на безпеку та оборону, ще 13,2 млрд євро — на покриття бюджетного дефіциту. На практиці це означає, що зовнішнє фінансування дедалі більше переходить від екстреної підтримки виживання до прямого фінансування воєнної стратегії держави.
Загальний обсяг додаткових видатків для сектору безпеки та оборони становитиме 1,56 трлн грн. Найбільша частина — майже 1,4 трлн грн — піде на підвищення обороноздатності та фінансування критичних воєнних потреб. Окремо понад 152 млрд грн передбачено на забезпечення Збройних сил України, насамперед на грошове забезпечення військових.
Структура нового фінансування демонструє, як змінюються пріоритети української держави після двох років виснажливої війни. Значні суми отримають Національна гвардія, Державна прикордонна служба, ГУР МО, СБУ та Держспецзв’язку. Помітно зростає роль безпілотних систем, електронної безпеки та логістики. Окреме фінансування спрямовується на розвиток оборонно-промислового комплексу — напрямку, який Київ дедалі активніше розглядає як основу майбутньої військової автономії.
Фактично йдеться про перехід від моделі армії, яка тримається переважно на мобілізаційному ресурсі, до системи, де головним фактором стає фінансова спроможність держави підтримувати довгу технологічну війну. Саме тому питання зарплат військових, контрактної служби та переосмислення мобілізаційної політики тепер безпосередньо пов’язані з бюджетною реформою.
Останні заяви влади свідчать, що Київ дедалі серйозніше розглядає поступовий перехід до контрактної моделі армії. Володимир Зеленський уже публічно визнав, що така трансформація потребує колосального фінансування. Нові бюджетні зміни можуть стати першою спробою створити для цього фінансову основу.
Водночас масштабне нарощування оборонних видатків створює для уряду й нові ризики. Чим більша частка бюджету йде на війну, тим сильніше економіка залежить від зовнішнього кредитування, валютної стабільності та політичної волі союзників. Україна фактично входить у період, коли безперервність міжнародної підтримки стає елементом національної безпеки не менш важливим, ніж постачання зброї.
Саме тому нинішній перегляд бюджету має значення значно ширше за суто фінансові цифри. Це сигнал про те, що війна остаточно стала довгостроковою рамкою для української держави, економіки та суспільства. І тепер питання стоїть уже не лише в тому, як вистояти, а в тому, як побудувати систему, здатну утримувати воєнне навантаження роками.
