Зміна підходів до оплати праці педагогів у 2026 році стала однією з найбільш дискусійних тем освітньої політики. Відмова Верховної Ради від запровадження строкових договорів для вчителів суттєво вплинула на подальший перебіг обговорення реформи. Спершу парламент пропонував поєднати зростання заробітної плати зі збільшенням навантаження та укладанням договорів на визначений строк. Така ідея викликала серйозні побоювання в освітянській спільноті через ризик втрати кадрової стабільності. У відповідь на критику профільний комітет вирішив переглянути механізм змін і зосередитися на альтернативній моделі.
За словами народного депутата Романа Грищука, ключовим аргументом проти строкових договорів стала недовіра педагогів до можливих зловживань на місцях. Учителі наголошували, що запровадження нових контрактів могло б створити нерівні умови праці, а також вплинути на мотивацію молодих фахівців залишатися в професії. В умовах, коли у багатьох громадах уже існує дефіцит кадрів, ризик масових звільнень став критичним фактором. Саме тому профільний комітет остаточно зняв цю ідею з порядку денного та почав опрацьовувати інші варіанти підвищення зарплат.
Паралельно триває робота над формуванням проєкту державного бюджету на 2026 рік, у якому передбачено додаткові видатки на оплату праці педагогів. Проте, як пояснює Грищук, навіть закладених 53 мільярди гривень недостатньо для реалізації запропонованої раніше моделі підвищення. Одним із проблемних моментів стало те, що кошти не включили до освітньої субвенції, а отже, механізм розподілу поки що залишається невизначеним. Це створює питання щодо того, яким чином гроші будуть спрямовуватися школам і як саме оплачуватиметься праця вчителів.
Саме тому комітет розглядає інший шлях — запровадження єдиного посадового окладу, розмір якого відповідатиме трьом мінімальним заробітним платам. Заміна тарифної сітки дозволила б зробити систему оплати більш прозорою і передбачуваною. У нинішніх умовах максимальний посадовий оклад становить лише 7 732 гривні, що суттєво занижує реальну оцінку педагогічної праці. Новий же підхід міг би підвищити базу нарахування надбавок і зробити структуру зарплати зрозумілішою як для вчителів, так і для керівників закладів освіти.
Модель передбачає нарахування надбавок за стаж, сертифікацію, адміністративні посади, тип закладу та мотиваційні доплати. Таким чином, кожен учитель матиме гарантовану базу та додаткові можливості збільшення оплати праці. Важливим елементом системи стане місцева надбавка, яку громада визначає самостійно. Вона має залишатися незмінною та бути незалежною від загальнодержавних рішень, що дозволить громадам гнучкіше стимулювати педагогів.
Утім, реалізація цієї реформи потребує збільшення бюджету ще на 14 мільярдів гривень. Однією з умов також є підвищення мінімального навантаження до 22 годин на тиждень. За словами парламентарів, більшість педагогів уже працює в таких або навіть більших обсягах, тому зміна норми не повинна створити надмірного тиску. Навіть для тих, хто залишається на 18 годинах, нова система обіцяє суттєве зростання виплат завдяки збільшенню базового окладу та ширшій структурі надбавок.
Педагогічна спільнота уважно стежить за тим, який варіант підтримають народні депутати під час голосування за бюджет у другому читанні. Серед важливих питань — наскільки система буде стабільною, чи гарантуватиме вона рівний доступ до підвищень і чи дозволить втримати молодих фахівців у школах. У державній службі статистики вже фіксували, що середня зарплата в освіті є однією з найнижчих порівняно з іншими сферами. Відтак запропонована реформа може стати шансом змінити ситуацію та підвищити престиж професії.
Попереду залишається низка дискусій, однак відмова від строкових договорів уже стала важливим кроком назустріч педагогам. Основна інтрига — чи отримає підтримку модель із трьома мінімальними заробітними платами та наскільки вона зможе вплинути на якість освітнього процесу. Якщо парламент ухвалить відповідні зміни, 2026 рік може стати переломним для сфери освіти, заклавши нові стандарти оплати праці й фінансування закладів.
