Новий рівень військового зв’язку
У сучасній війні інформація стала не менш важливою за зброю. Управління підрозділами, отримання даних про обстановку на полі бою та точне коригування ударів потребують надійного та стабільного зв’язку. Значну роль у цьому відіграє супутниковий інтернет, зокрема Starlink, який забезпечує українську армію вже майже чотири роки.
За цей час використання супутникового зв’язку пережило різні етапи — від ентузіазму й активного впровадження до періодичних криз та проблем із доступом. Наразі Starlink працює відносно стабільно, проте навіть у такій ситуації влада розуміє, що залежність від одного постачальника послуг становить ризик.
Саме тому у Мінцифри та Мініоборони виникла ідея створити власного військового мобільного оператора — ізольовану мережу, яка буде працювати незалежно від цивільних операторів і навіть у разі вимкнення супутникового інтернету. Така мережа стане резервним каналом, який зможе підтримувати зв’язок на фронті та у тилу.
Варто зазначити, що йдеться не про повну заміну Starlink. Мета нового оператора — забезпечити альтернативу, знизити ризики та надати військовим можливість контролювати власну інфраструктуру без сторонньої залежності.
Розбудова такої системи — складний і тривалий процес, який включає створення мережі базових станцій, виділення радіочастот та впровадження сучасних протоколів шифрування для захисту даних.
Розподіл радіочастот та технічні можливості
Ключовим кроком стало рішення щодо радіочастот. 29 січня 2026 року Міністерство цифрової трансформації подало проєкт змін до плану розподілу частот до Національної комісії з регулювання електронних комунікацій та поштового зв’язку. НКЕК погодила документ без зауважень, і далі його розглядатиме Кабмін.
Згідно з проєктом, для впровадження 5G виділяється 30 МГц у діапазонах 703–733 та 758–788 МГц, що дозволить мобільним операторам брати участь у тендері та створювати власні ліцензії. Паралельно проєкт передбачає можливість для ЗСУ розгортати приватні захищені 4G/5G-мережі.
Використання цих мереж дає арміям НАТО приклад ефективного обміну мультимедійною інформацією в реальному часі: відео, голосові повідомлення, телеметрія. Такі можливості підвищують ситуаційну обізнаність, дозволяють швидко реагувати на зміни на фронті та ефективніше координувати підрозділи.
Особлива увага приділяється захисту: шифрування, спеціальні протоколи безпеки та ізоляція від цивільних мереж роблять інформацію недоступною для сторонніх. Це критично для забезпечення командування та управління операціями під час бойових дій.
Фактично, нова модель дозволяє створювати автономні мережі в зоні до 30 км від лінії бойового зіткнення, де цивільні оператори працюють обмежено або зовсім не працюють. Такий підхід значно підвищує ефективність бойового управління та зменшує ризики переривання зв’язку.
Моделі розгортання військового оператора
Експерти та представники Мінцифри визначають два основні сценарії створення військового оператора. Перший — модель віртуального оператора (MVNO). У цьому випадку військові користуються інфраструктурою цивільних операторів, отримують окремі сім-картки з пріоритетним трафіком і додатковими налаштуваннями безпеки. Мережа при цьому залишається цивільною, що робить її більш швидкою у запуску, але менш автономною.
Другий варіант — ізольована мережа. Це повністю власна інфраструктура з виділеними частотами та окремим ядром. Така мережа може розгортатися безпосередньо у зоні бойових дій, надаючи повний контроль над трафіком і незалежність від комерційних операторів. Недоліки — висока вартість та складність реалізації, а також потреба у фізичній охороні обладнання та підтримці базових станцій.
За даними джерел, більш ймовірним є другий сценарій: державна ініціатива передбачає співпрацю з приватними телеком-компаніями та долучення представників великих мобільних операторів для постачання базових станцій і технологічної підтримки.
Незалежно від моделі, усі рішення щодо організації зв’язку, вибору технології та стратегічного планування залишаються у компетенції Міністерства оборони та Генштабу. Це гарантує, що технологія буде максимально адаптована до потреб підрозділів на фронті.
LTE та 4G як резервний канал
Технологія LTE та 4G давно використовується в українській армії як резервний канал зв’язку. 4G забезпечує швидку передачу даних, а завдяки VoLTE можливий і голосовий зв’язок через інтернет. На практиці це означає, що навіть за зникнення супутникового зв’язку підрозділи можуть підтримувати комунікацію та обмінюватися інформацією.
Для роботи LTE на фронті потрібне обладнання, яке приймає сигнал від базової станції, спрямовані антени та модеми. Військові вже використовують комплекти, що дозволяють організовувати локальні мережі, які не інтегруються з цивільними операторами. Це підвищує безпеку та контроль.
В деяких бригадах створено LTE-взводи, а польові вузли зв’язку посилено. Така структура дозволяє розгортати мережу швидко і використовувати її як резерв для обміну даними, відео та командними повідомленнями.
Незважаючи на технічні переваги, LTE-мережі мають обмеження: вони потребують базових станцій, електроживлення та стабільної інфраструктури. У разі руйнування або знеструмлення вони швидко втрачають ефективність.
Starlink та майбутнє військового зв’язку
Власна захищена мережа потрібна Україні для зниження ризиків та збільшення контролю над інформаційними потоками. Проте вона не замінить Starlink у короткостроковій перспективі. Супутниковий інтернет має глобальне покриття, швидке розгортання та стійкість до ударів, що робить його незамінним під час активних бойових операцій.
Мобільний оператор, LTE та 5G слугують важливими резервними системами. Вони можуть підтримувати бойові підрозділи в умовах локальних проблем, але не замінять супутникове угруповання у масштабах всієї країни.
Створення власного оператора — це стратегічна інвестиція в майбутнє. Мережа, яка контролюється армією, дозволяє не тільки передавати дані, а й захищати їх від перехоплення, управляти підрозділами та забезпечувати автономність комунікацій.
Таким чином, поєднання Starlink, LTE та власного мобільного оператора формує багаторівневу систему зв’язку, яка підвищує ефективність військових операцій та зменшує ризики для Сил оборони, забезпечуючи стабільну комунікацію навіть у найскладніших умовах.
