Український ринок праці входить у 2026 рік із парадоксальною ситуацією: економіка все ще працює в умовах війни, бізнес скорочує витрати та шукає резерви виживання, але зарплати продовжують зростати. Причина — не лише інфляція чи індексація доходів, а значно глибша структурна проблема: країна стикається з масштабним дефіцитом робочої сили.
Національний банк прогнозує подальше підвищення як номінальних, так і реальних зарплат. Це означає, що доходи населення зростатимуть швидше за інфляцію, підтримуючи споживчий попит та внутрішню економіку. Одночасно НБУ очікує поступове скорочення безробіття, хоча ситуація на ринку праці залишатиметься нерівномірною залежно від галузі та регіону.
Проблема полягає в тому, що нинішнє зростання зарплат уже давно перестало бути ознакою лише економічного відновлення. Воно дедалі більше нагадує вимушену реакцію бізнесу на нестачу людей. Підприємства змушені конкурувати за працівників навіть у тих секторах, де ще кілька років тому роботодавець мав перевагу над найманим персоналом. За попереднім аналізом «Дейком», саме кадровий дефіцит стає одним із головних факторів трансформації української економіки після 2022 року.
Найгостріше нестача працівників відчувається у виробництві, будівництві, транспорті, енергетиці та технічних спеціальностях. Частина людей виїхала за кордон, частина мобілізована, ще частина змінила професію або втратила можливість працювати через руйнування підприємств і переміщення бізнесу. У результаті роботодавці дедалі частіше змушені підвищувати оплату праці не через зростання прибутків, а через ризик втратити персонал.
Особливо помітним стало пришвидшення зарплат у бюджетному секторі. Освіта, медицина, державні служби та муніципальні структури поступово підтягують доходи після кількох років фактичного заморожування. Це важливо не лише соціально, а й економічно: держава намагається втримати критично важливих працівників у системі в умовах конкуренції з приватним сектором і зовнішніми ринками праці.
Водночас підвищення доходів має й іншу сторону. Для бізнесу це означає зростання собівартості продукції, тиску на операційні витрати та необхідність переглядати ціни. Саме тому Нацбанк прямо пов’язує динаміку зарплат із фундаментальним інфляційним тиском. Компанії платять більше за персонал, дорожчають енергоресурси, зростають логістичні витрати — і все це поступово переноситься у фінальні ціни для споживачів.
Українська економіка фактично входить у цикл, де ринок праці стає одним із головних драйверів інфляції. Це нетипова ситуація для країни, яка ще недавно жила в умовах надлишку робочої сили та високого безробіття. Тепер головним викликом стає не пошук роботи, а пошук людей, здатних виконувати роботу.
НБУ водночас очікує поступового зниження рівня безробіття. Відновлення окремих секторів економіки, адаптація підприємств до воєнних умов і стабілізація внутрішнього попиту створюють нові робочі місця. Бізнес уже навчився працювати в умовах постійного ризику, перебоїв з електроенергією, логістичних змін та кадрової нестачі. Це формує нову модель економічної стійкості, якої в Україні фактично не існувало до повномасштабної війни.
Однак навіть за позитивного сценарію ринок праці залишатиметься структурно деформованим. Частина професій стає критично дефіцитною, тоді як інші поступово втрачають актуальність. Роботодавці дедалі частіше інвестують у перекваліфікацію персоналу, внутрішнє навчання та автоматизацію процесів. Для багатьох компаній це вже не стратегія розвитку, а питання виживання.
Окремий фактор — повернення частини українців із-за кордону. Саме від масштабів цього процесу залежатиме баланс ринку праці у найближчі роки. Якщо економіка не зможе запропонувати конкурентні зарплати та прогнозовані умови роботи, дефіцит кадрів лише посилюватиметься, а бізнес продовжить втрачати людей на користь європейського ринку.
Для пересічних українців нинішня тенденція виглядає позитивною: зарплати зростають, ринок поступово оживає, а конкуренція за працівника посилюється. Але для економіки загалом це значно складніший процес. Країна переходить у фазу, де відновлення залежатиме не лише від фінансової допомоги чи макроекономічної стабільності, а й від здатності утримати людський капітал.
Саме тому прогноз НБУ про зростання реальних зарплат у 2026 році — це не просто новина про доходи населення. Це сигнал про глибоку перебудову української економіки, де головним ресурсом стають уже не виробничі потужності чи дешеві кредити, а люди.
