Президент Естонії Алар Каріс закликав не недооцінювати потенційну загрозу з боку Росії, навіть попри те, що безпосередньо зараз масштабний напад на його країну виглядає малоймовірним. За його словами, головна проблема полягає в тому, що ніхто не може достовірно передбачити, якою буде ситуація в Європі через п'ять, десять або п'ятнадцять років.
Про це естонський лідер заявив в ефірі «Еспресо», наголосивши, що питання безпеки для Естонії давно перестало бути абстрактною дискусією. Країна, яка має спільний кордон із Росією, змушена враховувати найгірші сценарії та постійно зміцнювати власну готовність.
Каріс фактично розділив оцінку ситуації на два часові горизонти. У короткостроковій перспективі, за його словами, підстав очікувати прямої агресії проти Естонії небагато. Росія наразі перебуває у складному становищі та значну частину своїх ресурсів витрачає на війну проти України. Проте нинішня слабкість Москви не означає, що подібна ситуація збережеться назавжди.
Саме майбутня невизначеність, на думку президента Естонії, є одним із головних факторів ризику.
П'ять, десять чи п'ятнадцять років — ніхто не може дати гарантій
Каріс звернув увагу на історичний досвід Естонії. Він нагадав про період напередодні Другої світової війни, коли країна мала власну армію, але опинилася фактично без надійної системи союзницької підтримки.
Ця історична пам'ять для Естонії має особливе значення. У сучасних умовах ситуація принципово інша: країна є членом НАТО, а напад на одного з членів Альянсу означає зовсім інший рівень ризику для потенційного агресора.
Саме членство в НАТО Каріс вважає однією з ключових гарантій безпеки Естонії. Однак навіть воно, за його словами, не скасовує необхідності самостійно готуватися до різних сценаріїв.
«Все може статися», — саме таку логіку естонський президент пропонує застосовувати до питань національної безпеки. Йдеться не про твердження, що напад неодмінно відбудеться, а про усвідомлення того, що держави не можуть будувати оборонну політику лише на оптимістичних прогнозах.
У цьому контексті особливо важливим є часовий горизонт у 5–15 років. Політичні обставини, військовий потенціал, економічна ситуація та конфігурація міжнародних союзів за цей період можуть кардинально змінитися.
Те, що сьогодні здається малоймовірним, через десять років може виглядати зовсім інакше.
Естонія готує армію, але бачить проблему серед цивільних
За словами Каріса, Естонія вже зробила значну роботу для посилення обороноздатності. Країна має підготовлений військовий резерв, а також систему оборонного союзу, яка повинна забезпечити додаткові можливості у разі масштабної кризи.
Однак президент Естонії назвав і сферу, де країна поки що має серйозні проблеми. Йдеться про готовність цивільного населення.
На думку Каріса, сучасна війна давно перестала бути виключно протистоянням армій. Масовані ракетні удари, безпілотники, кібератаки, диверсії, інформаційні операції та перебої з критично важливою інфраструктурою можуть безпосередньо впливати на життя мільйонів людей.
Саме тому недостатньо мати добре підготовлених військових. Населення також повинно розуміти, що робити у випадку надзвичайної ситуації, де шукати захист, як діяти під час тривалого відключення електроенергії чи зв'язку та як забезпечити базові потреби протягом перших годин або днів кризи.
Каріс визнав, що в Естонії з цим є проблеми. Зокрема, країні не вистачає укриттів та інших елементів цивільної інфраструктури, які можуть стати критично важливими у випадку масштабного конфлікту.
Президент Естонії прямо заявив, що в цьому питанні його країна могла б повчитися в України.
Український досвід за роки повномасштабної війни продемонстрував, наскільки важливою стає готовність суспільства. Повітряні тривоги, робота систем оповіщення, укриття, резервні джерела електроенергії, автономний зв'язок, запаси води та базових продуктів — усе це перетворилося з теоретичних понять на повсякденну реальність.
Для інших європейських країн цей досвід став своєрідним попередженням: сучасна війна може прийти не лише на лінію фронту. Її наслідки можуть проявлятися далеко від поля бою.
Російська загроза не обмежується можливим вторгненням
Окремо Каріс звернув увагу на так звані гібридні загрози. За його словами, вони існують проти Естонії вже багато років і не зводяться до класичного військового нападу.
Естонія особливо добре пам'ятає події 2007 року, коли країна зіткнулася з масштабними кібератаками. Саме тоді Таллінн почав активно переконувати союзників у тому, що кіберпростір стає окремим напрямком протистояння.
Сьогодні в Естонії працює Центр кібероборони НАТО, до діяльності якого залучена й Україна. Це свідчить про те, наскільки серйозно Альянс сприймає цифровий компонент сучасної безпеки.
Але кіберпростір — лише одна частина проблеми.
Серед інших загроз Каріс назвав діяльність так званого тіньового флоту, інформаційні операції та поширення фейкових новин. Усе це створює додатковий тиск на європейські держави, навіть коли на їхній території немає відкритих бойових дій.
Гібридна війна небезпечна саме своєю невизначеністю. Коли відбувається кібератака, пошкоджується критична інфраструктура або в інформаційному просторі запускається масштабна дезінформаційна кампанія, не завжди одразу зрозуміло, де проходить межа між окремим інцидентом і скоординованою операцією.
Для невеликої держави, яка знаходиться безпосередньо біля кордону з Росією, такі ризики мають особливе значення.
Чому слова Каріса важливі не лише для Естонії
Попередження президента Естонії фактично стосується всієї Європи. Питання полягає не тільки в тому, чи може Росія атакувати конкретну країну НАТО. Значно ширшим є питання про те, наскільки європейські держави готові до тривалого періоду нестабільності.
Розрахунок лише на те, що «зараз нічого не станеться», може виявитися небезпечним. Оборона потребує років підготовки: необхідно формувати резерви, модернізувати армію, будувати укриття, розвивати системи протиповітряної та протиракетної оборони, захищати енергетику й зв'язок, тренувати цивільне населення та створювати механізми швидкого реагування.
Саме тому Каріс говорить не стільки про конкретну дату можливого нападу, скільки про необхідність бути готовими до зміни обставин.
Це принципово важлива відмінність. Президент Естонії не стверджує, що Росія неодмінно нападе через п'ять чи десять років. Навпаки, він підкреслює неможливість такого прогнозу. Але невизначеність не повинна ставати приводом для бездіяльності.
У Польщі також попереджають про небезпечний період
На тлі заяв Каріса дедалі гучніше звучать попередження і з інших європейських столиць.
Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск заявляв, що Росія серйозно готується до можливого подальшого загострення ситуації як у війні проти України, так і в ширшому європейському регіоні.
За його словами, найближчі сім-вісім місяців можуть стати критичними для безпеки України, Польщі та інших держав Європи. Особливе значення Туск надавав осінньо-зимовому періоду.
Такі заяви демонструють, що країни східного флангу НАТО дедалі уважніше стежать за військовими можливостями та намірами Москви.
Водночас повідомлення про можливу загрозу для НАТО не означають, що масштабна війна між Росією та Альянсом є неминучою. Навпаки, одним із головних завдань НАТО залишається саме стримування, яке має переконати потенційного агресора в тому, що ціна нападу буде надзвичайно високою.
У цьому сенсі сильна оборона, союзницькі гарантії та готовність цивільного населення працюють не лише після початку конфлікту. Їхнє головне завдання — не допустити його.
Головний висновок: готовність важливіша за прогноз
Заява Аларa Каріса є своєрідним нагадуванням про головний урок останніх років: у питаннях безпеки не можна покладатися лише на прогнози.
Сьогодні Росія може бути ослаблена війною, санкціями, значними військовими витратами та втратами ресурсів. Але держави планують оборону не на кілька місяців уперед. Вони повинні думати про десятиліття.
Саме тому Естонія одночасно спирається на НАТО, розвиває власний резерв і намагається посилити готовність суспільства. Для Таллінна питання полягає не в тому, щоб визначити точну дату можливої атаки. Важливіше зробити так, щоб у разі будь-якої кризи країна не виявилася захопленою зненацька.
Історія, на яку посилається Каріс, показує, наскільки дорого може коштувати відсутність союзників і недостатня готовність. Сьогодні Естонія має те, чого не мала напередодні Другої світової війни, — членство в потужному військово-політичному Альянсі.
Але навіть найсильніший союз не скасовує необхідності готуватися самостійно.
Саме тому питання, яке фактично порушив естонський президент, звучить ширше за можливий напад на одну балтійську державу: чи готова Європа до світу, в якому нинішні правила безпеки можуть змінитися швидше, ніж очікується?
Відповідь на нього значною мірою залежатиме від того, що європейські країни робитимуть уже зараз — у військовій сфері, кібербезпеці, цивільній обороні та захисті інформаційного простору.
