Китайська армія опинилася перед парадоксальною ситуацією. Пекін стрімко розвиває штучний інтелект для військового управління, розраховуючи зробити ухвалення рішень швидшим і точнішим. Водночас система політичного контролю призводить до скорочення кількості досвідчених командирів, яких сама Народно-визвольна армія Китаю вважає критично важливими.
У результаті виникає питання: чи не намагається керівництво КНР за допомогою технологій компенсувати проблеми, які саме воно створює всередині військової системи?
Про цю суперечність у матеріалі для War on the Rocks пише професор міжнародних відносин університету Аояма в Японії Джехван Лім.
Китайська армія наполягає: останнє слово має бути за людиною
Протягом останніх років військова преса Китаю неодноразово наголошувала на важливій ролі штучного інтелекту. Машини здатні швидко обробляти величезні обсяги інформації, знаходити закономірності, формувати можливі варіанти дій і скорочувати проміжок між отриманням даних та реакцією військових.
Однак китайські військові видання водночас підкреслюють: остаточне рішення має ухвалювати командир.
За дослідженням Ліма, кількість публікацій, у яких прямо підтверджувалося право людини приймати фінальне рішення, зросла з 45 у 2018 році до 153 у 2025-му.
Тобто навіть на тлі стрімкого розвитку військового ШІ Пекін формально не відмовляється від принципу людського контролю.
Проблема полягає в тому, що саме досвідчених людей у системі військового управління стає дедалі менше.
Чистки послаблюють військове керівництво
24 січня 2026 року Міністерство оборони КНР повідомило про розслідування щодо заступника голови Центральної військової комісії Чжан Юся та начальника Об'єднаного штабу Лю Чженьлі.
За словами Ліма, після їхнього усунення серед шести членів Центральної військової комісії, призначених Сі Цзіньпіном у 2022 році, залишилися лише двоє — сам китайський лідер і Чжан Шенмін.
При цьому Чжан Шенмін має досвід роботи у військовій інспекції, але не командував військами безпосередньо на полі бою.
Проблема, як зазначає автор, виходить далеко за межі найвищого військового керівництва. Після усунення Мяо Хуа наприкінці 2025 року Політичний робочий департамент залишився під керівництвом заступника. У низці військових округів посади, які традиційно займають генерали вищого рангу, тепер обіймають генерал-лейтенанти.
За однією з оцінок, постійно укомплектованою залишається лише приблизно п'ята частина ключових посад у китайській армії.
Для військової структури це серйозний виклик. Сучасна технологія може допомогти проаналізувати інформацію, але вона не здатна автоматично замінити роки командного досвіду, інтуїцію та розуміння поведінки підлеглих.
Пекін робить ставку на військовий ШІ
На цьому тлі Китай прискорює розвиток військового штучного інтелекту.
За даними дослідження, опублікованого у Foreign Affairs у березні 2026 року, китайські військові вже активно випробовують ШІ у таких сферах, як наведення зброї, кібероперації, підводне спостереження та ухвалення військових рішень.
Для Пекіна це може бути не просто технологічна модернізація. Одне з припущень дослідників полягає в тому, що китайське керівництво може розглядати ШІ як спосіб компенсувати нестачу досвідчених офіцерів.
Саме тут і виникає головна небезпека.
Якщо командир не має достатнього досвіду, машина може допомогти йому швидше опрацювати інформацію. Але вона не обов'язково допоможе правильно зрозуміти ситуацію, особливо якщо вхідні дані є неповними або неправильними.
Найслабше місце ШІ — інформація
Штучний інтелект може працювати настільки добре, наскільки якісними є дані, які він отримує.
Це особливо важливо для армії, де командири повинні отримувати максимально чесну інформацію про стан військ, рівень підготовки, запаси боєприпасів, технічний стан техніки та реальні результати операцій.
Китайська військова преса сама регулярно пише про небезпеку викривлених, неповних або сфальсифікованих даних.
Але, за словами Ліма, ці ризики практично не пов'язують із політичними чистками та системою контролю, яка може стимулювати офіцерів приховувати реальний стан справ.
І саме тут може виникнути замкнене коло.
Якщо командир боїться покарання за погані результати, він може завищувати показники готовності підрозділу. Нижчі за реальні проблеми можуть просто не потрапити нагору по вертикалі.
Потім ці спотворені дані отримує система штучного інтелекту.
Вона може проаналізувати їх за секунди, побудувати складні моделі та видати рекомендацію. Але якщо основа неправильна, швидкість обробки лише прискорює отримання помилкового результату.
Технологія може створити ілюзію точності
У цьому полягає одна з найбільших небезпек надмірної залежності від ШІ у військовій сфері.
Алгоритмічне рішення може виглядати об'єктивним саме через те, що його сформувала машина. Цифри, графіки та складні розрахунки створюють відчуття математичної точності.
Однак жодна система не здатна самостійно визначити, наскільки правдивими є дані, якщо вона не має надійного механізму перевірки.
У військовій справі така помилка може мати набагато серйозніші наслідки, ніж неправильний прогноз у цивільній сфері.
Якщо ШІ повідомить про високий рівень готовності підрозділу, якого насправді немає, командування може ухвалити рішення, спираючись на небезпечну ілюзію контролю над ситуацією.
Ставка Сі Цзіньпіна
Саме тому автор бачить у китайській політиці своєрідний парадокс.
З одного боку, Пекін чудово розуміє, що досвідчені командири необхідні для ефективного управління армією. З іншого — політичні чистки послаблюють кадрову основу військової системи.
На цьому тлі штучний інтелект може перетворитися не просто на інструмент модернізації, а на спробу компенсувати наслідки кадрових проблем.
Але технологія не здатна автоматично замінити інституції.
ШІ може швидше рахувати, порівнювати, моделювати та пропонувати варіанти. Проте він не може гарантувати, що отримав правдиву картину реальності.
Тому ставка на штучний інтелект без паралельного збереження професійного військового командування може виявитися небезпечною.
Лім фактично описує це як масштабне випробування для Сі Цзіньпіна: чи зможе технологія компенсувати проблеми, які виникають через надмірний політичний контроль над армією.
Якщо відповідь буде негативною, наслідки можуть виявитися значно серйознішими за кадрову кризу. Адже армія, яка одночасно втрачає досвідчених командирів і дедалі більше покладається на алгоритми, ризикує отримати не більш точну систему управління, а складнішу систему помилок — швидких, масштабних і переконливо оформлених цифрами.
