Президент Фінляндії Александр Стубб пояснив, чому спеціальні посланці президента США Дональда Трампа – Стів Віткофф і Джаред Кушнер – поки не їдуть до Києва. За його словами, причина полягає не у відсутності контактів між Вашингтоном та українським керівництвом. Головна проблема, на його оцінку, перебуває на російському боці.
Про це Стубб заявив у Києві на пресконференції після саміту «Україна і країни Нордично-Балтійської вісімки». Президент Фінляндії наголосив, що вважає максимально тісну взаємодію з адміністрацією Трампа важливою частиною своєї роботи й має намір продовжувати передавати американській стороні інформацію про ситуацію навколо війни та переговорного процесу.
За словами Стубба, зараз значна частина уваги американської адміністрації зосереджена на Ірані та пошуку можливого рішення там. Однак це не означає, що Вашингтон припинив взаємодію з Києвом.
Навпаки, Віткофф і Кушнер, яких Стубб назвав двома головними переговорниками американської сторони, продовжують підтримувати контакти з українською адміністрацією.
«Якщо я правильно їх розумію – значна частина уваги приділяється Ірану та пошуку рішення там, але два головні переговірники, Стів Віткофф і Джаред Кушнер, постійно взаємодіють також з Україною та українською адміністрацією», – заявив фінський президент.
Однак найважливішою частиною його заяви стала оцінка того, на чиєму боці зараз перебуває ініціатива у мирному процесі.
Стубб вважає, що Київ у цій ситуації не є головною перешкодою. За його словами, «м'яч» значною мірою перебуває на російському боці. Саме Москва, вважає фінський лідер, має продемонструвати реальну готовність до встановлення миру.
«Моє тлумачення ситуації полягає в тому, що м'яч не на українському боці. М’яч значною мірою на російському боці», – наголосив Стубб.
Ця оцінка має особливе значення на тлі дипломатичних спроб знайти шлях до припинення війни. Переговорний процес залишається надзвичайно складним, а будь-які заяви про готовність до миру доводиться оцінювати не лише за словами, а й за конкретними діями сторін.
На думку Стубба, Україна демонструє готовність шукати прагматичні рішення. Водночас російська сторона, як він вважає, поки не показує відповідних результатів.
«Саме Росія має продемонструвати бажання до встановлення миру, але цього не відбувається», – зазначив президент Фінляндії.
Саме тому відсутність Віткоффа та Кушнера в Києві Стубб пропонує розглядати не як сигнал про розчарування Вашингтона Україною. Скоріше, американська сторона не хоче здійснювати дипломатичні поїздки, якщо заздалегідь не розуміє, що вони можуть привести до конкретного результату.
«А американці не збираються приїжджати до Москви чи до Києва, якщо не відчують, що є можливість чогось добитися», – заявив фінський лідер.
Такий підхід демонструє прагматичну логіку адміністрації Трампа. Візит американських представників до Києва сам по собі не є метою. Для Вашингтона важливіше зрозуміти, чи здатна така поїздка наблизити сторони до певних домовленостей.
Це також пояснює, чому навколо можливої поїздки Віткоффа і Кушнера до української столиці періодично виникає невизначеність. Раніше з'являлися повідомлення про можливі терміни їхнього візиту, однак остаточні плани могли змінюватися залежно від дипломатичної ситуації.
Для України тут є одразу кілька важливих сигналів.
Перший – контакти з Вашингтоном тривають. Відсутність американських переговорників у Києві не означає припинення діалогу між країнами. За словами Стубба, Віткофф і Кушнер продовжують взаємодіяти з українською адміністрацією.
Другий – увага США зараз розподілена між кількома міжнародними кризами. Іранський напрямок займає значну частину дипломатичного порядку денного Вашингтона, що об'єктивно впливає на можливості американської адміністрації приділяти час російсько-українській війні.
Третій – Вашингтон, судячи з оцінки Стубба, очікує конкретних дій від Москви. Якщо російська сторона не демонструє готовності до компромісів або припинення війни, можливості для просування переговорів залишаються обмеженими.
Саме тут заява Стубба набуває ще більшого політичного значення. Останніми місяцями неодноразово звучали різні оцінки того, хто саме перешкоджає просуванню мирного процесу. Фінський президент публічно виступив проти трактування, за якого головна проблема нібито полягає в Україні.
Він фактично пропонує дивитися на процес з іншого боку: якщо Київ готовий обговорювати прагматичні варіанти, наступний крок має зробити Москва.
Водночас Стубб не намагається представити Фінляндію головним посередником у переговорах. Він підкреслив, що не хоче перебільшувати власну роль і можливості своєї країни.
«Але я ніколи не хочу перебільшувати свою роль у цьому. Ми "маленькі" держави, ми надаємо інформацію і, сподіваюся, зрештою знайдемо рішення», – сказав він.
Після візиту до Києва президент Фінляндії має намір передати Вашингтону власне бачення ситуації. Це може бути важливо для американської адміністрації, оскільки Стубб отримав можливість безпосередньо оцінити настрої українського керівництва та обговорити з ним актуальні питання.
Фінляндія при цьому залишається частиною ширшої європейської підтримки України. Для північноєвропейських країн важливо, щоб можливе мирне врегулювання не стало лише паузою, після якої війна може спалахнути з новою силою. Тому європейські партнери Києва уважно стежать за тим, які саме умови можуть обговорюватися між Вашингтоном, Києвом і Москвою.
Окремо важливо, що слова Стубба пролунали саме в Києві. Це робить їх не просто абстрактною оцінкою дипломатичного процесу, а публічним сигналом після безпосередніх переговорів з українською стороною.
По суті, президент Фінляндії сформулював нинішню ситуацію досить просто: Київ продовжує шукати рішення, Вашингтон оцінює перспективи дипломатії, а наступного значного кроку очікують від Москви.
«Проблема не в Україні, проблема в Росії», – наголосив Стубб.
Тепер ключовим питанням залишається те, чи з'являться з російського боку реальні дії, здатні змінити ситуацію. Якщо таких сигналів не буде, американські переговорники, судячи з логіки, викладеної Стуббом, не побачать достатніх підстав для нових поїздок і зустрічей.
Тому можливий візит Віткоффа та Кушнера до Києва варто сприймати не лише як дипломатичну подію. Його терміни та сам факт можуть стати своєрідним індикатором того, наскільки Вашингтон бачить реальні перспективи просування переговорного процесу.
Поки ж, за оцінкою президента Фінляндії, дипломатичний м'яч перебуває не в Києві. І саме Москва має показати, чи готова вона перейти від заяв про мир до дій, які дозволять говорити про реальний рух до завершення війни.
